Історичні пісні – це ліро-епічні твори, про історичні події та конкретних історичних осіб.
Основними темами є:
– історичні події (війни, виступи народу проти загарбників);
– звитяжна боротьба козаків із турецько-татарськими ордами;
– боротьба за визволення Правобережної України від польської шляхти;
– страхітливі спустошення і насильства;
– зображення справжніх героїв-визволителів, ватажків повстань.
Науковий термін „історична пісня” вперше запровадив Микола Гоголь у XIX ст.
„ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ”
Учені вважають, що Станіслав (Нестор) Морозенко – військово-політичний діяч часів Хмельниччини, за походженням галицько-подільського роду. Він навчався в Краківському університеті, був полковником реєстрового козацького війська, організатором військових дій на Поділлі. Морозенко брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Б.Хмельницького під Збаражем, де 1649 року героїчно загинув у бою. Опоетизованого Морозенка вважають узагальненим образом українського козака.
Мужній козацький ватажок, хоч і загинув за свою Україну, але він ніколи не буде забутим.
Особливостями пісні є:
– заперечне порівняння:
То не хмара світ закрила, –
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
– постійні епітети: „буйне військо”, „сивим конем”, „до ночі глухої”
– гіпербола:
А татар – утроє.
– оксиморон:
Живцем серце відірвали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
„Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!”.
– інверсія:
Та стоячи біля хати.
– анафора:
Пісня закінчується словами
Не забудуть люди.
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче,
То не хмара світ закрила, –
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, –
Полягло наших чимало,
А татар – утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята, –
Замучили молодого
Татари прокляті!
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце відірвали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу1:
„Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!”
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем та сльозами
Та кров’ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, –
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
____________________
1Савур-могила – назва, яка багато разів трапляється в історичних піснях, легендах, переказах ХVІІ–ХVШ ст. Відома Савур-могила на Луганщині.
Увага!
** – повний перегляд текстів
(скорочено)
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
Заплакала Морозиха, йдучи рано в місто.
Ой щось рано-ранесенько став мак розпускаться,
Мабуть, син мій Морозенко в неволю попався.
Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває.
Ой не вспів Морозенко на коника сісти,
Обступили Морозенка турецькії війська.
Не будемо, Морозенку ні сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку, живцем серце добувати.
Познімали з Морозенка кривавії стрічки,
Куди везли Морозенка – там червоні річки.
Розкопали Морозенку глибоку долину,
Висипали Морозенку високу могилу.
Ой Морозе, Морозенку, преславний козаче,
За тобою вся Вкраїна тяжко-важко плаче!
„ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ…” – пісня про боротьбу з турецько-татарськими нападниками, коли Україна зазнавала постійних грабіжницьких нападів турків і татар.
Пісня відображає трагізм турецько-татарських набігів, безперспективність розвитку нашої держави: „Витоптала орда кіньми маленькії діти”.
Для передачі масштабів народного лиха використано метонімію „зажурилась Україна”; фразеологізм „ґринджоли малювати означає займатися непотрібною справою; постійні епітети: „маленькії діти”, „шаблю гостру, довгу”, „вражому турку”; нестягнені форми прикметника „маленькії діти”.
У кінці звучить погроза розлучити вражого турка з душею, яка сприймається як духовна і моральна перемога над ворогом.
бо нічим прожити**
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
У полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Поміж козаками.
Ой козак до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
„ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ” – пісня часів Хмельниччини, стала одним із найяскравіших свідчень про величні роки тріумфу Національної війни XVII століття (1648–1654 рр.). Це був час утвердження національної ідеї, оскільки основою пісні стали події під Жовтими Водами 5 травня 1648 року, коли козаки при підтримці татар вщент розгромили польсько-шляхетське військо. Ідея пісні – плекання серед народу поваги до Богдана Хмельницького як народного ватажка і талановитого полководця.
Сама назва пісні метафорична, образ Богдана Хмельницького ідеалізований, сама пісня має діалогічний характер, що створює відчуття безпосередньої близькості до великого ватажка і зближує його з народом.
Художні засоби:
– тавтологія: хміль – Хмельницький;
– паралелізм:
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
– постійні епітети: „хорошої вроди”, „вражі ляхи”, „сірії вовки”.
(Пісня про Богдана Хмельницького)
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду1, –
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
„Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води1, –
Іде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди.” –
„А я ляхів не боюся
І гадки не маю –
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собою веду, –
А все того, вражі ляхи,
На вашу біду.”
Ой втікали вражі ляхи –
Погубили шуби…
Гей, не один лях лежить,
Вищіривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, –
Ой прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи;
Де якії повки, –
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти –
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Гей, там річка,
Через річку глиця –
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця…
____________________
1 Золотий Брід, Золота Вода – народна пісенна назва урочища Жовті Води.
Тест