Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читав, прийшов, малюватиму, морозило тощо.
| переміщення у просторі | бігти, йти |
| процес мовлення | говорити, теревенити |
| стан свободи чи предмета | сидіти, висіти |
| ставлення до когось або до чогось | ненавидіти, кохати |
| конкретну фізичну дію | вмиватися, читати |
| процес мислення | думати, мудрувати |
| бажання | хотіти, прагнути, воліти |
| зміни | молодіти, сивіти |
| процес сприйняття органами чуття | бачити, чути, нюхати |
Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка:
Про молодість, битвами грізну…
|
Дієслова бувають перехідні та неперехідні.
Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет.
Неперехідні дієслова означають дію, що не переходить на предмет.
| при них стоїть прямий додаток, виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без прийменника |
доглядати сад, відвідати друга |
| із значенням частини від цілого | насипати цукру, випити кави |
| вимагають форму родового відмінка (без прийменника) при запереченні |
не знайти підтримки, не побачити подруги |
| не вимагають додатка | стояти, плакати |
| усі дієслова з постфіксом -ся(-сь) | розрісся, хвилюватися |
|
дійсний
означає дію, яка відбулася, відбувається чи відбуватиметься.
Змінюється за часами, числами й особами (у теперішньому, майбутньому часах) та за родами (у минулому) |
знати, писав, робитиму, хочу |
|
умовний
означає дію, можливу, за певної умови або бажану.
Змінюється за числами, а в однині – й за родами). Твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би ( після приголосного) |
хотів би, написав би |
|
наказовий
означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик до
виконання дії. Змінюється за числами й особами. В однині мають форму 2-ї а в множині – форми 1-ї та 2-ї особи |
прийди, працює, хай (нехай) |
Запам’ятай!
Наказовий спосіб дієслів твориться таким чином:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | хай скаж-у, нехай глян-у | скаж-імо, глянь-мо |
| друга | скаж-и, глянь | скаж-іть, глянь-те |
| третя | хай скаж-е, нехай глян-е | хай співа-ють, нехай глян-уть |
|
теперішній
означає дію, яка, відбувається постійно або в момент мовлення
|
пишемо, гуляю |
|
майбутній
означає дію, яка відбуватиметься чи відбудеться в майбутньому
|
зроблю, працюватиму |
|
минулий
означає дію, яка вже відбулася в минулому
|
мав, писав |
Запам’ятай!
1. Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині – й за родами: мали, бігла, бігло.
2. Дієслова теперішнього і майбутнього часів змінюються за числами та особами. Дієслова
недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу, дієслова доконаного виду
– лише просту форму. Дієслова доконаного виду майбутнього часу мають ті самі особові
закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | скаж-у, зробл-ю | скаж-емо, зроб-имо |
| друга | скаж-еш, зроб-иш | скаж-ете, зроб-ите |
| третя | скаж-е, зроб-ить | скаж-уть, зробл-ять |
3. Проста форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється приєднанням до
інфінітива особових закінчень:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | писати-му, читату-му | писати-мемо, читати-мемо |
| друга | писати-меш, читати-меш | писати-мете, читати-мете |
| третя | писати-ме, читати-ме | писати-муть, читати-муть |
4. Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою
особових форм допоміжного дієслова бути та інфінітива основного дієслова:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | буд-у писати | буд-емо писати |
| друга | буд-еш писати | буд-ете писати |
| третя | буд-е писати | буд-уть писати |
5. Іноді в українській мові вживається давноминулий час, що означає минулу дію, яка передувала
іншій минулій дії. Виражається він дієсловом бути в минулому часі + дієслово минулого часу:
був написав, була зробила.
|
Запам’ятай!
1. До I дієвідміни належать дієслова:
– з односкладовою основою: мити, лити;
– з суфіксами -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: біліти, грати;
– з основою на приголосний: нести, могти;
– з основою на -оро-, -оло-: побороти, колоти;
– дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти та ін.
2. До II дієвідміни належать дієслова:
– з суфіксами -и-, -і-, -ї-, які випадають в особових формах: клеїти, сидіти;
– з суфіксами -а- після шиплячих та й, який випадає в особових формах: кричати, стояти;
– дієслова спати, бігти та деякі ін.
3. Окрему групу становлять дієслова дати, їсти, вісти (яке в сучасній українській літературній
мові вживається лише з префіксами: відповісти, розповісти) і бути.
4. Від дієслова бути в теперішньому часі вживається лише форма є (часом у мові поезії для 1-ої
та 3-ої особи однини – єсть; іноді вживаються архаїчні форми: для 2-ої особи однини – єси,
a для 3-ої особи множини – суть).
Дієслова I дієвідміни у теперішньому часі мають таку систему закінчень:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | чита-ю, пи-шу | читати-ємо, пиш-емо |
| друга | читати-єш, пиш-еш | чита-єте, пиш-ете |
| третя | читати-є, пиш-е | чита-ють, пиш-уть |
Запам’ятай!
У розмовному й поетичному мовленні іноді опускають закінчення -є дієслів, що мають форму
третьої особи однини. Наприклад:
Одна летить, друга спиня…
Дієслова II дієвідміни мають у теперішньому часі таку систему закінчень:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | робл-ю, прош-у | роб-имо, прос-имо |
| друга | роб-иш, прос-иш | роб-ите, прос-ите |
| третя | роб-ить, прос-ить | робл-ять, прос-ять |
Окрема група дієслів:
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| перша | дам, їм, відповім | дамо, їмо, відповімо |
| друга | даси, їси, відповіси | дасте, їсте, відповісте |
| третя | дасть, їсть, відповість | дадуть, їдять, відповідять |
| інфінітив (неозначена форма) незмінювана форма, яка, називаючи дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити? |
любити, судити |
| безособові дієслова означають дію без відношення до будь-якої особи |
світає, морозить, думається |
| дієприкметник особлива змінна форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? |
зів’яле (листя), освітлена (кімната) |
| безособові форми на -но, -то вказують на дію, виконану невідомою особою |
зроблено, написано |
| дієприслівник особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? |
читаючи, співаючи |
Запам’ятай!
– інфінітив завжди має суфікс -ти(-ть), іноді додається -сь(-ся);
– інфінітив має морфологічні ознаки – вид (доконаний чи не доконаний), а також перехідність або
неперехідність;
– у двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена
речення;
– безособові дієслова виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;
– інфінітив, безособові дієслова, дієслівні форми на –но, -то, дієприслівник – незмінювані форми
дієслова.
Інфінитив у реченні може бути будь-яким членом речення.
1. Підметом: Любити – значить жити.
2. У складі простого і складеного дієслівного присудків: Я буду ходити до садочка.
Я можу малювати аквареллю.
3. Означенням: В Україні завжди існує обряд малювати писанки.
4. Додатком: Марія загадала збиратись.
5. Обставиною: Вепри вийшли з барлоги попастися.
| ознаки дієслова | ознаки прикметника |
|---|---|
| – вид (доконаний чи недоконаний); – час (минулий або теперішній) |
– змінюється за родами; – змінюється за числами; – змінюється за відмінками; – узгоджується з іменником; – у реченні виступає означенням |
Запам’ятай!
1. Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот.
2. Дієприкметниковий зворот відокремлюється, якщо стоїть після означуваного слова:
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
ви добру зав’язь все-таки дали
Л.Костенко
3. Дієприкметниковий зворот відокремлюється завжди, якщо є означенням до особового
займенника: Посивілий під час останнього бою, він швидко наздоганяв свою частину.
4. Не відокрeмлюється дієприкметниковий зворот, якщо стоїть безпосередньо перед означуваним
словом: Оповитий тишею ліс мовчав.
Але якщо між дієприкметниковим зворотом та означуваним словом стоїть будь-який член
речення, то зворот відокремлюється комою: Оповитий тишею, мовчав ліс.
5. Дієприкметниковий зворот в реченні виступає поширеним відокремленим означенням.
6. Дієприкметниковий зворот має стояти якомога ближче до означуваного слова, інакше може
спотворитися зміст речення: Жоржини квітують влітку, розбуджені сонцем. –
Жоржини, розбуджені сонцем, квітують влітку.
7. Дієприкметниковий зворот не може бути розірваний іншим членом речення. Таке речення
потребує редагування: Засипана земля весняними квітами нагадувала килим. –
Земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим.
Дієприкметники бувають активні та пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Утворюються лише від неперехідних дієслів теперішнього часу (від основи теперішнього часу (форми 3-ої особи множини) за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), наприклад: ревучий, дрижачий та минулого часу (від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-, наприклад: посивілий, опалий.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією над ним. Мають ознаку минулого часу (від основи інфінітива або 1-ої особи однини теперішнього чи май бутнього часу дієслів доконаного виду за допомоги суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-. Наприклад: написаний, ношений, скошений.
Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що;
той, який;
ті, що;
ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.
Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що; той, який; ті, що; ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.
| Неправильно | Правильно |
|---|---|
| Відпочиваючі санаторію | Ті, які відпочивають у санаторії; відпочивальники |
| Від’їжджаючі туристи | Туристи, які від’їжджають |
| ознаки дієслова | ознаки прислівника |
|---|---|
| – вид (доконаний чи недоконаний); – перехідність або неперехідність; – час (минулий або теперішній) |
– у реченні – обставина |
Запам’ятай!
1. Дієприслівник разом із залежними словами утворює дієприслівниковий зворот.
2. Дієприслівниковий зворот завжди відокремлюється в реченні:
Дорошенко підходить до Сухомлина і, присівши, береться разом з ним чистити
батоги (О.Гончар).
3. Не відокремлюється одиничний дієприслівник, який стоїть в абсолютному кінці речення:
Дівчата, співаючи, йшли додому. –
Дівчата йшли додому співаючи.
4. Не відокремлюється дієприслівниковий зворот, який входить до фразеологізму:
Він біг киваючи п’ятами.
5. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає поширеною відокремленою обставиною.
6. Дія, названа дієприслівником, повинна стосуватися в реченні того ж діяча, що й дія, названа
присудком.
| Неправильно | Правильно |
|---|---|
| Вийшовши з лісу, стежка закінчилася. | Коли я вийшов з лісу, то побачив, що стежка закінчилася. |
7. Не може мати дієприслівникового звороту односкладне безособове речення.
| Неправильно | Правильно |
|---|---|
| Перебуваючи в Парижі, мені хочеться відвідати Лувр. |
Перебуваючи в Парижі, я хочу відвідати Лувр. |
| теперішнього часу | минулого часу |
|---|---|
| творяться від основи дієслова теперішнього часу додаванням суфіксів -учи- (-ючи-), ачи- (-ячи-) |
творяться від форми дієслова минулого часу чоловічого роду доконаного виду додаванням суфікса -ши |
| пишучи, малюючи | прийшовши, купивши |
Тест