5.6 ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читав, прийшов, малюватиму, морозило тощо.

Дієслово може означати
переміщення у просторі бігти, йти
процес мовлення говорити, теревенити
стан свободи чи предмета сидіти, висіти
ставлення до когось або до чогось ненавидіти, кохати
конкретну фізичну дію вмиватися, читати
процес мислення думати, мудрувати
бажання хотіти, прагнути, воліти
зміни молодіти, сивіти
процес сприйняття органами чуття бачити, чути, нюхати

Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка:

Про все ти співаєш: про сльози і сміх,
Про молодість, битвами грізну
В.Сосюра
Види дієслова
недоконаний
означає незавершену, необмежену
в тривалості дію в минулому,
теперішньому або майбутньому
що робити? (що робив? що робить?
що робитиме? що буде робити?
)
співати, виконуватиме
доконаний
означає дію, що завершилася
в минулому або неодмінно
відбудеться в майбутньому
що зробити? (що зробив?
що зробить?
)
переконати, підійшов

Дієслова бувають перехідні та неперехідні.
Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет.
Неперехідні дієслова означають дію, що не переходить на предмет.

Перехідні дієслова
при них стоїть прямий додаток,
виражений іменником (займенником)
у знахідному відмінку без прийменника
доглядати сад,
відвідати друга
із значенням частини від цілого насипати цукру,
випити кави
вимагають форму родового відмінка
(без прийменника) при запереченні
не знайти підтримки,
не побачити подруги
Неперехідні дієслова
не вимагають додатка стояти, плакати
усі дієслова з постфіксом -ся(-сь) розрісся, хвилюватися
Способи дієслів
дійсний

означає дію, яка відбулася, відбувається чи відбуватиметься.
Змінюється за часами, числами й особами (у теперішньому,
майбутньому часах) та за родами (у минулому)
знати, писав, робитиму, хочу
умовний

означає дію, можливу, за певної умови або бажану.
Змінюється за числами, а в однині – й за родами).
Твориться додаванням до форми минулого часу
частки б (після голосного), би ( після приголосного)
хотів би, написав би
наказовий

означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик до
виконання дії. Змінюється за числами й особами.
В однині мають форму 2-ї а в множині – форми 1-ї та 2-ї особи
прийди, працює, хай (нехай)

Запам’ятай!
Наказовий спосіб дієслів твориться таким чином:

Особа Однина Множина
перша хай скаж-у, нехай глян-у скаж-імо, глянь-мо
друга скаж-и, глянь скаж-іть, глянь-те
третя хай скаж-е, нехай глян-е хай співа-ють, нехай глян-уть
Часи дієслів
теперішній

означає дію, яка, відбувається постійно або в момент мовлення
пишемо, гуляю
майбутній

означає дію, яка відбуватиметься чи відбудеться в майбутньому
зроблю, працюватиму
минулий

означає дію, яка вже відбулася в минулому
мав, писав

Запам’ятай!
1. Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині – й за родами: мали, бігла, бігло.
2. Дієслова теперішнього і майбутнього часів змінюються за числами та особами. Дієслова
недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу, дієслова доконаного виду
– лише просту форму. Дієслова доконаного виду майбутнього часу мають ті самі особові
закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі:

Особа Однина Множина
перша скаж-у, зробл-ю скаж-емо, зроб-имо
друга скаж-еш, зроб-иш скаж-ете, зроб-ите
третя скаж-е, зроб-ить скаж-уть, зробл-ять

3. Проста форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється приєднанням до
інфінітива особових закінчень:

Особа Однина Множина
перша писати-му, читату-му писати-мемо, читати-мемо
друга писати-меш, читати-меш писати-мете, читати-мете
третя писати-ме, читати-ме писати-муть, читати-муть

4. Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою
особових форм допоміжного дієслова бути та інфінітива основного дієслова:

Особа Однина Множина
перша буд-у писати буд-емо писати
друга буд-еш писати буд-ете писати
третя буд-е писати буд-уть писати

5. Іноді в українській мові вживається давноминулий час, що означає минулу дію, яка передувала
іншій минулій дії. Виражається він дієсловом бути в минулому часі + дієслово минулого часу:
був написав, була зробила.

Дієвідміна дієслова
I
належать дієслова,
які в 3-ій особі множини
мають закінчення -уть, -ють
II
належать дієслова,
які в 3-ій особі множини
мають закінчення -ать, -ять

Запам’ятай!
1. До I дієвідміни належать дієслова:
– з односкладовою основою: мити, лити;
– з суфіксами -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: біліти, грати;
– з основою на приголосний: нести, могти;
– з основою на -оро-, -оло-: побороти, колоти;
– дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти та ін.
2. До II дієвідміни належать дієслова:
– з суфіксами -и-, -і-, -ї-, які випадають в особових формах: клеїти, сидіти;
– з суфіксами -а- після шиплячих та й, який випадає в особових формах: кричати, стояти;
– дієслова спати, бігти та деякі ін.
3. Окрему групу становлять дієслова дати, їсти, вісти (яке в сучасній українській літературній
мові вживається лише з префіксами: відповісти, розповісти) і бути.
4. Від дієслова бути в теперішньому часі вживається лише форма є (часом у мові поезії для 1-ої
та 3-ої особи однини – єсть; іноді вживаються архаїчні форми: для 2-ої особи однини – єси,
a для 3-ої особи множини – суть).

Дієслова I дієвідміни у теперішньому часі мають таку систему закінчень:

Особа Однина Множина
перша чита-ю, пи-шу читати-ємо, пиш-емо
друга читати-єш, пиш-еш чита-єте, пиш-ете
третя читати-є, пиш-е чита-ють, пиш-уть

Запам’ятай!
У розмовному й поетичному мовленні іноді опускають закінчення дієслів, що мають форму
третьої особи однини. Наприклад:

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня
Олександр Олесь

Дієслова II дієвідміни мають у теперішньому часі таку систему закінчень:

Особа Однина Множина
перша робл-ю, прош-у роб-имо, прос-имо
друга роб-иш, прос-иш роб-ите, прос-ите
третя роб-ить, прос-ить робл-ять, прос-ять

Окрема група дієслів:

Особа Однина Множина
перша дам, їм, відповім дамо, їмо, відповімо
друга даси, їси, відповіси дасте, їсте, відповісте
третя дасть, їсть, відповість дадуть, їдять, відповідять
Дієслівні форми
інфінітив (неозначена форма)
незмінювана форма, яка, називаючи дію або стан предмета,
не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання
що робити? що зробити?
любити,
судити
безособові дієслова
означають дію без відношення до будь-якої особи
світає,
морозить,
думається
дієприкметник
особлива змінна форма дієслова, яка виражає ознаку предмета
за дією або станом і відповідає на питання
який? яка? яке? які?
зів’яле (листя),
освітлена (кімната)
безособові форми на -но, -то
вказують на дію, виконану невідомою особою
зроблено,
написано
дієприслівник
особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що
супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання
що роблячи? що зробивши?
читаючи,
співаючи

Запам’ятай!
– інфінітив завжди має суфікс -ти(-ть), іноді додається -сь(-ся);
– інфінітив має морфологічні ознаки – вид (доконаний чи не доконаний), а також перехідність або
неперехідність;
– у двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена
речення;
– безособові дієслова виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;
– інфінітив, безособові дієслова, дієслівні форми на –но, -то, дієприслівник – незмінювані форми
дієслова.

Інфінитив у реченні може бути будь-яким членом речення.
1. Підметом: Любити – значить жити.
2. У складі простого і складеного дієслівного присудків: Я буду ходити до садочка.
Я можу  малювати аквареллю.

3. Означенням: В Україні завжди існує обряд малювати писанки.
4. Додатком: Марія загадала збиратись.
5. Обставиною: Вепри вийшли з барлоги попастися.

Дієприкметник
ознаки дієслова ознаки прикметника
– вид (доконаний чи недоконаний);
– час (минулий або теперішній)
– змінюється за родами;
– змінюється за числами;
– змінюється за відмінками;
– узгоджується з іменником;
– у реченні виступає означенням

Запам’ятай!
1. Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот.

2. Дієприкметниковий зворот відокремлюється, якщо стоїть після означуваного слова:
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
ви добру зав’язь все-таки дали

Л.Костенко

3. Дієприкметниковий зворот відокремлюється завжди, якщо є означенням до особового
займенника: Посивілий під час останнього бою, він швидко наздоганяв свою частину.

4. Не відокрeмлюється дієприкметниковий зворот, якщо стоїть безпосередньо перед означуваним
словом: Оповитий тишею ліс мовчав.
Але якщо між дієприкметниковим зворотом та означуваним словом стоїть будь-який член
речення, то зворот відокремлюється комою: Оповитий тишею, мовчав ліс.

5. Дієприкметниковий зворот в реченні виступає поширеним відокремленим означенням.

6. Дієприкметниковий зворот має стояти якомога ближче до означуваного слова, інакше може
спотворитися зміст речення: Жоржини квітують влітку, розбуджені сонцем.
Жоржини, розбуджені сонцем, квітують влітку.

7. Дієприкметниковий зворот не може бути розірваний іншим членом речення. Таке речення
потребує редагування: Засипана земля весняними квітами нагадувала килим.
Земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим.

Дієприкметники бувають активні та пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Утворюються лише від неперехідних дієслів теперішнього часу (від основи теперішнього часу (форми 3-ої особи множини) за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), наприклад: ревучий, дрижачий та минулого часу (від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-, наприклад: посивілий, опалий.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією над ним. Мають ознаку минулого часу (від основи інфінітива або 1-ої особи однини теперішнього чи май бутнього часу дієслів доконаного виду за допомоги суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-. Наприклад: написаний, ношений, скошений.

Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що;
той, який;
ті, що;
ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.

Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що; той, який; ті, що; ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.

Неправильно Правильно
Відпочиваючі санаторію Ті, які відпочивають у санаторії;
відпочивальники
Від’їжджаючі туристи Туристи, які від’їжджають
Дієприслівник
ознаки дієслова ознаки прислівника
– вид (доконаний чи недоконаний);
– перехідність або неперехідність;
– час (минулий або теперішній)
– у реченні – обставина

Запам’ятай!
1. Дієприслівник разом із залежними словами утворює дієприслівниковий зворот.

2. Дієприслівниковий зворот завжди відокремлюється в реченні:
Дорошенко підходить до Сухомлина і, присівши, береться разом з ним чистити
батоги (О.Гончар).

3. Не відокремлюється одиничний дієприслівник, який стоїть в абсолютному кінці речення:
Дівчата, співаючи, йшли додому.
Дівчата йшли додому співаючи.

4. Не відокремлюється дієприслівниковий зворот, який входить до фразеологізму:
Він біг киваючи п’ятами.

5. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає поширеною відокремленою обставиною.

6. Дія, названа дієприслівником, повинна стосуватися в реченні того ж діяча, що й дія, названа
присудком.

Неправильно Правильно
Вийшовши з лісу, стежка закінчилася. Коли я вийшов з лісу, то побачив,
що стежка закінчилася.

7. Не може мати дієприслівникового звороту односкладне безособове речення.

Неправильно Правильно
Перебуваючи в Парижі,
мені хочеться відвідати Лувр.
Перебуваючи в Парижі,
я хочу відвідати Лувр.
Дієприслівники
теперішнього часу минулого часу
творяться від основи дієслова
теперішнього часу додаванням суфіксів
-учи- (-ючи-), ачи- (-ячи-)
творяться від форми дієслова минулого
часу чоловічого роду доконаного
виду додаванням суфікса -ши
пишучи, малюючи прийшовши, купивши


Тест