Сполучник – службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення,
частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
За походженням сполучники бувають первинні (непохідні) та вторинні (похідні).
До первинних сполучників належать нечленовані сполучники, які не мають у мові співвідносних повнозначних слів: і, й, а, та, чи, але.
| утворилися від інших частин мови | щоб ← що (займенник) + б (частка) |
| утворилися поєднанням кількох слів | після того як, так щоб |
| прості | і, й, а, та, чи, але |
|---|---|
| складні (утворені складанням двох і більше слів) |
зате, проте, ніж, або, якщо, ніби |
| складені (утворені сполученням двох і більше слів) |
завдяки тому що, відтоді як, через те що |
За значенням (типами синтаксичних звязків) сполучники бувають сурядні та підрядні.
Сурядні сполучники поєднують рівноправні члени речення або рівноправні частини складного речення.
Підрядні сполучники виражають залежність однієї частини складнопідрядного речення від іншої.
| єднальні | і (й), і…і, ні…ні, та (в значенні і) |
| протиставні | а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але) |
| розділові | або, чи, або…або, то…то, чи…чи, чи то…чи то, не то…не то |
| часові | коли, як, доки, поки, щойно, відтоді як, як тільки, перш ніж, з того часу як, поки не |
| причинові | тому що, оскільки, бо, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що |
| умовні | якщо, якби, як, коли б |
| допустові | хоч, дарма що, хай, незважаючи на те що |
| наслідкові | так що, так що аж, так що й |
| мети | щоб, аби, для того щоб |
| міри ступеня | аж, що аж, що й |
| порівняльні | як, мов, немов, наче, немовби, неначе, начебто |
| з’ясувальні | що, як, ніби |
Запам’ятай!
Як підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова, кількість яких поповнюється внаслідок переходу займенників і прийменників:
1) займенники: який, чий, котрий, скільки;
2) займенники в сполученні з прийменниками: від чого, від того, за що, за те, через те, через це,
через що;
3) займенники, ускладнені частками: хто не, хто б не, що не, щоб не, який не, який би не, скільки
не, скільки б не;
4) прислівники: де, куди, звідки, відкіль, звідкіль, відкіля, як;
5) прислівники, ускладнені частками: де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, звідки б не, як не,
як би не.
Від сполучників сполучні слова відрізняються тим, що вони не тільки з’єднують підрядне речення з головним, а й, виражаючи синтаксичні відношення між ними, виступають тим чи іншим членом речення, відповідають на питання: У кожного народу є свої святині, які він береже і перед якими схиляє голову (В.Мисан).
Запам’ятай!
Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
| Сполучники | Самостійні частини мови з прийменниками або частками |
|---|---|
| 1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (О.Гончар). |
1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М.Коцюбинський). |
| 2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але. |
2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?) |
| 3. Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І.Нехода). |
3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні. Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення. |
| 4. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т.Шевченко). |
4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В.Масенко). |
Тест