Морфемна будова слова – це єдність розташованих у закономірній логічній послідовності взаємопов’язаних значущих частин слова (морфем).
Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова.
Конкретний вияв морфеми у слові та словоформах (її варіант) називається морфом.
Морфеми бувають кореневі та службові (афіксальні).
|
вільний – вільно сполучається з афіксами
та може вживатися без них
|
ліс, ліс-ок, пра-ліс |
|
зв’язаний – не функціонує самостійно, поєднується
з афіксальними морфемами
|
під-ня-в, від-ня-ла, з-ня-ти |
За місцем розташування службові (афіксальні) морфеми діляться на префіксальні та постфіксальні.
Префікс – морфема, що стоїть перед коренем чи іншим префіксом.
Наприклад: предобрий, з’єднати, прізвище, списати.
Суфікс – морфема, що посідає місце після кореня чи іншого суфікса.
Наприклад: маленький, бережок, піщина.
Флексія (закінчення) – займає прикінцеву позицію в змінюваному слові.
Наприклад: море, перший, земля.
Власне постфікс – виступає в абсолютному кінці слова.
Наприклад: навчатися, дивитися, читатися.
Примітка.
До постфіксальних морфем зараховують окремі частки (-сь, -ся, -бо, -но, -будь, -небудь, -казна, -хтозна тощо), які творять займенники та прислівники: хто-небудь, коли-небудь.
За функцією у слові службові (афіксальні) морфеми діляться на словотворчі та граматичні.
| словотворчі уточнюють предметне значення кореня: |
|
| префікси | розбігтися, прадавній, нелегко |
| суфікси | доброта, річка, зимувати |
| постфікси | виднітися, сміятися, питатися |
| інтерфікси | лісостеп, працезданий, деснянський |
| афіксоїди | самобутній, багаторічний, тепловоз, діловод, півтон |
| формотворчі творять форми того самого слова: |
|
| суфікси | робити, писав, несла, побілений, узгодивши, рівніший |
| префікси | дописати, зробити, найкращий, перечитати |
| словозмінні виражають значення відмінка, роду, числа або особи: |
|
| флексія (закінчення) | рука – руки – руці – руку – рукою; пишу – пи-шемо, пи-шеш – пи-шете, пи-ше – пи-шуть |
| нульовий афікс | вікон, земель, зелен, прочитав, степ, радість |
В українській мові слова за будовою неоднотипні: змінювані й незмінювані.
У змінюваних словах виділяють основу та закінчення.
Незмінювані повнозначні слова складаються з чистої основи:
1) незмінювані іменники (метро, лото, бра);
2) інфінітив (здобувати, відповідати, малювати);
3) дієприслівники (думаючи, дискутуючи, законспектувавши);
4) прислівники (гуртом, вдень, пошепки).
Основа – частина змінюваного слова (без закінчення), що виражає лексичне значення.
Твірна основа – частина слова, від якої творяться нові слова: правда → правдивий → правдивість.
Твірне слово – слово, яке повністю входить в основу похідного слова: холод → холодний,
ліс → праліс.
| за морфемним складом: | |
| коренева (проста) (складається лише з кореня) |
ліс, день, школа |
| афіксальна (складна) (містить корінь і словотворчий(і) афікс(и)) |
під’-їзд, буд-ин-ок, пере-дзвон-и-ти |
| за словотвірними зв’язками: | |
| непохідна (немотивована) (у складі якої не виділяються словотворчі афікси, тобто вона складається з самого кореня чи кореня й закінчення і не мотивується спільнокореневими словами) |
небо, лід, клей, знає |
| похідна (мотивована) (у складі якої виділяють корінь та словотворчий(і) афікс(и) і яка мотивується спільнокореневими словами) |
срібляр-ств-о←срібл-яр←срібл-о |
| за особливостями вияву в споріднених словах: | |
| вільна (має здатність до вільного вияву в похідних і непохідних словах) |
крик, викрик, покрикувати, перекричати (коренева основа крик- має високий ступінь самостійності) |
| зв’язана (не має здатності вільно виявляти морфемний склад; функціонує лише у складі похідних слів) |
взути, перезути, роззути (коренева морфема зу- вживається виключно з афіксальними морфемами) |
Запам’ятай!
Схема морфемного аналізу 1. Аналізоване слово (змінюване чи незмінюване).
2. Морфологічне вираження (якою частиною мови виступає).
3. Визначити:
– закінчення (у змінюваних словах), зазначивши його граматичне значення;
– основу слова, схарактеризувавши її (непохідна – похідна; коренева – афіксальна;
вільна – зв’язана);
– корінь слова, дібравши кілька спільнокореневих слів, наголосити на можливих варіантах
кореня (чергування голосних чи приголосних);
– префікс (словотворчий чи формотворчий);
– суфікс (словотворчий чи формотворчий);
– постфікс, інтерфікс.
4. Указати на морфонологічні та історичні зміни в основі слова (якщо відбулися).
5. Позначити графічно морфемний склад аналізованого слова.
Взірець I: 1. Мандрівка.
2. Іменник.
3. Закінчення -а, вказує на називний відмінок, однину, жіночий рід;
основа мандрівк-, похідна, вільна, афіксальна;
корінь -мандр’- (мандрівник, помандрувати);
суфікс -івк-, словотворчий, іменниковий.
4. У корені приголосний [р] почергувався з [р’] (мандри – мандрівка).
5. 
Взірець II: 1. Посивілий.
2. Дієприкметник.
3. Закінчення -ий, вказує на чоловічий рід, однину, називний відмінок;
основа посивіл-, похідна, вільна, афіксальна;
корінь -сив’- (сивіти, сивий);
префікс по-, словотворчий, дієслівний;
суфікс -і-, словотворчий, дієслівний; суфікс -л-, формотворчий, дієприкметниковий.
4. Можливі варіанти кореня: -сив- (сивина) – -сив’- (посивіти).
5. 
Взірець III: 1. Восени.
2. Прислівник.
3. Незмінюване слово: закінчення немає;
основа восени, чиста;
корінь осен- (осені, осінній);
префікс в-, словотворчий, прислівниковий;
суфікс -и, словотворчий, прислівниковий.
4. У корені можливі чергування голосних [е] – [і] та приголосних [н] – [н’] (осін’- (осінь);
осен’- (осені); осен- (восени)).
5. 
Тест