Прикметник – повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
| кольору | синій, жовтий |
| розміру | високий, малий |
| віку | юний, літній |
| смаку | гіркий, кислий |
| зовнішніх прикмет | сивий, смаглявий |
| за відношенням до простору | далекий, близький |
| якості | твердий, м’який |
| матеріалу | золотий, срібний |
| приналежності | батьків, тещин |
| запаху | п’янкий, ароматний |
| внутрішніх властивостей | добрий, щасливий |
| за відношенням до місця | київський, вуличний |
| за відношенням до часу | вечірній, денний |
Прикметник змінюється за родами, числами, й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: яскрава квітка – яскравої квітки, яскраві квітки, яскравий малюнок.
У реченні прикметник виступає узгодженим означенням, іноді – іменною частиною складеного присудка. Субстантивований прикметник (який перейшов в іменник) виконує ті самі синтаксичні функції, що й іменник: Операційна була підготовлена до прийому пацієнта.
Щасливий той, хто має мрію у житті. Яка важка у вічності хода! (Л.Костенко).
|
якісні
(ознаки предмета, що виявляються в більшій
або меншій мірі) |
мила дівчина – наймиліша дівчина |
|
відносні
(виражають ознаку предмета за його
відношенням до інших предметів, дій, обставин) |
сільська вулиця, сьогоднішній день |
|
присвійні
(вказують на належність предмета кому-небудь;
відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?) |
батькове кашне, дівоча коса |
Запам’ятай!
Прикметники в переносному значенні можуть переходити у розряд якісних,
присвійні – у розряд відносних і якісних, якісні – у відносні:
1. Якісні → відносні – якщо втрачають свої характерні властивості й починають позначати
постійну властивість предмета: легка атлетика, сліпий музикант.
2. Відносні → якісні – якщо втрачають ознаку, що виражається опосередковано, і набувають
ознаку, яку можна сприймати безпосередньо: золотий перстень – золоті
(умілі) руки, вишневий сік – вишнева (колір) сукня.
3. Присвійні → відносні – якщо прикметник виражає не належність предмета істотам, а
позначає загальну родову віднесеність: зміїна шкіра – зміїний характер,
батьківське збіжжя – батьківські збори.
4. Присвійні → якісні – якщо прикметники вживаються у фразеологізмах: вовча нора – вовчий
апетит, левова грива – левова частина.
| вищий | |
|---|---|
| Проста форма (основа прикметника + суфікси -ш, -іш) |
добрий – добріший |
| Складена форма (слова більш, менш + прикметник) |
більш добрий – менш добріший |
| найвищий | |
| Проста форма (префікс най– + прикметник + суфікси –ш, –іш) |
добрий – найдобріший |
| Складена форма (слова найбільш, найменш + прикметник або за допомогою слів від усіх, за всіх, над усе + прикметник простої форми вищого ступеня) |
найбільш добрий – добріший за всіх |
Запам’ятай!
1. Під час творення ступенів порівняння випадають суфікси -к-, -ок-, -ек-: тонкий – тонший,
далекий – дальший.
2. За творення ступенів порівняння випадають суфікси -с- + -ш- = -щ-: високий – вищий.
За творення ступенів порівняння випадають суфікси -з-, -ж-, -г- + -ш- = -жч-: вузький – вужчий,
дорогий – дорожчий, дужий – дужчий.
3. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайдобріший,
щоякнайдобріший.
4. Від деяких прикметників не творяться ступені порівняння:
| прикметники з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, ультра- | пречудовий, ультрафіолетовий |
|
прикметники з суфіксами -уват-(-юват-), -ав-(-яв-), -еньк-,
-есеньк-, -ісіньк-, -езн-, -енн-
|
чорнявий, малесенький |
| прикметники, утворені складанням і повторенням основ | жовтогарячий, білий-білий |
| назви кольорів, що перейшли з розряду відносних прикметників | буряковий, фіалковий |
| назви, що означають абсолютний поріг ознаки (не підлягає кількісному виміру) |
німий, мертвий |
| назви мастей тварин | буланий, гнідий |
| від назв людей 1-ої відміни | |
|---|---|
| + суфікс -ин-, причому [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш] | сестра – сестрин, Солоха – Солошин |
| + суфікс -їн-, якщо основа слова закінчується на й | Євдокія – Євдокіїн |
| від назв людей 2-ої відміни | |
| + суфікси -ів-, -їв-→ -ов- або -ев- (-єв-) | Андрій – Андріїв, Андріївого, лікар – лікарів, лікаревого |
| від назв тварин | |
| + суфікси -ин-, -їн- або -ач- (-яч-) | змія – зміїний, качка – качачий |
Запам’ятай!
| 1. | Таня – Танин | дочка – доччин | |
| Тетяна – Тетянин | донька – доньчин | ||
| Тетянка – Тетянчин | донечка – донеччин | ||
| Танька – Таньчин | доня – донин | ||
| Тетяночка – Тетяноччин | |||
2. Іноді присвійні прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної
основи: вовчий, овечий, лелечий, ведмежий.
Запам’ятай!
Шпак – шпаків, зозуля – зозулин, орел – орлиний.
| тверда група | |
|---|---|
| з основою на твердий приголосний | добрий, мамин |
| м’яка група | |
| з основою на м’який -н- | осінній, літній |
| з основою на -й | довговіїй, безкраїй |
| прикметники на -шній, -жній, утворені від прислівників |
учорашній, дорожній |
Запам’ятай!
Паронімічні прикметники можуть бути і м’якої, і твердої групи:
дружний (колектив) – дружній (погляд, допомога).
| однина | множина | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий рід | жіночий рід | середній рід | ||
| Н. | добрий | добра | добре | добрі |
| Р. | доброго | доброї | доброго | добрих |
| Д. | доброму | добрій | доброму | добрим |
| Зн. | як Н. або Р. | добру | добре | як Н. або Р. |
| Ор. | добрим | доброю | добрим | добрими |
| М. | …доброму, (…добрім) |
…добрій | …доброму, (…добрім) |
…добрих |
| однина | множина | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий рід | жіночий рід | середній рід | ||
| Н. | дружній | дружня | дружнє | дружні |
| Р. | дружнього | дружньої | дружнього | дружніх |
| Д. | дружньому | дружній | дружньому | дружнім |
| Зн. | як Н. або Р. | дружню | дружнє | як Н. або Р. |
| Ор. | дружнім | дружньою | дружним | дружніми |
| М. | …дружньому, (…дружнім) |
…дружній | …дружньому, (…дружнім) |
…дружніх |
Окремий тип відмінювання мають прикметники із складовою частиною –лиций: блідолиций, повнолиций, круглолиций.
| однина | множина | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий рід | жіночий рід | середній рід | ||
| Н. | білолиций | білолиця | білолице | білолиці |
| Р. | білолицього | білолицьої | білолицього | білолицих |
| Д. | білолицьому | білолицій | білолицьому | білолицим |
| Зн. | як Н. або Р. | білолицю | білолице | як Н. або Р. |
| Ор. | білолицим | білолицьою | білолицим | білолицими |
| М. | …білолицьому, (…білолицім) |
…білолицій | …білолицьому, (…білолицім) |
…білолицих |
| повна (більшість прикметників) |
повний, ясний |
| коротка (незмінна форма) (прикметники чоловічого роду з нульовим закінченням) |
повен, ясен |
| стягнені (звичайні прикметники, якими користуємося щодня) |
синя, гарна (закінчення: -а, -я, -у, -ю, -е, -є, -і) |
| нестягнені (називний, знахідний відмінки, клична форма однини, множини жіночого та середнього родів) |
синяя, гарнії (закінчення: -ая, -яя, -ую, -юю, -еє, -єє, -її) |
Запам’ятай!
Субстантивація (від латинського substantivum – іменник) – це перехід прикметників в іменники. Вона відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, тобто в реченні виступають у ролі підмета чи додатка: Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).
| -ев(ий) якщо перед цим суфіксом є м’який або шиплячий приголосний і наголос в прикметнику падає переважно на основу слова |
грушéвий, си́тцевий |
| -єв(ий) якщо перед суфіксом виступають м’які н, т або й |
життє́вий, значеннє́вий |
| -ов(ий) якщо перед суфіксом твердий приголосний незалежно від наголосу в прикметнику |
квáрцовий, палацóвий |
| -ов(ий) якщо перед суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос в прикметнику падає на закінчення |
грошови́й, дощови́й, життьови́й |
Запам’ятай!
Деякі прикметники мають подвійні суфікси:
життьовий – життєвий,
крайовий – краєвий,
дійовий – дієвий.
Тест