Стилістика – розділ мовознавства, який вивчає виражальні засоби мови та якості мовлення, функціонування і використання мови.
Стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).
Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.
У сучасній українській літературній мові нині виокремлюють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний (стиль побутового мовлення), конфесійний, епістолярний.
|
Мета:
повідомляти про результати наукової діяльності.
Ознаки:
абстрактність, понятійність, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, точність, переконливість, доказовість, аналіз, синтез, аргументація, узагальнення, висновки.
Жанри реалізації:
наукові праці (дисертація, монографія, стаття, тези, магістерська, дипломна та курсова роботи), навчальна література (підручник, посібник, словник, довідник, енциклопедія), лекція, доповідь, повідомлення, рецензія, відгук, анотація.
Мовні засоби:
наукова термінологія, цитування та покликання, повні речення, ускладнені та складні синтаксичні конструкції, наявність іменників, відносних прикметників та безособових, неозначених форм дієслова.
|
Мовлення – процес реалізації мовної діяльності, єдиний об’єктивний прояв мови. Поняття мовлення охоплює такі конкретні аспекти мови, як усне висловлення вголос, промовляння без сприйманої на слух артикуляції (так зване внутрішнє мовлення), письмова фіксація висловлень у процесі їх формування, а також тексти як письмові відображення чи усні повторення процесів висловлення і як результати цих процесів. Мовлення як загальний процес суспільної мовної діяльності складається з індивідуальних актів мовлення кожного члена мовного колективу (Українська мова. Енциклопедія).
|
|
Мета:
регулювати офіційні та ділові стосунки мовців у державно-правовій, суспільно-виробничій сферах.
Ознаки:
офіційність, точність, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту, чіткість, лаконічність, традиційність оформлювання, документальний характер, відсутність мовної індивідуальності автора.
Жанри реалізації:
кодекс, закон, статут, наказ, акт, розпорядження, постанова, протокол, інструкція, правила, звіт, службове листування та ін.
Мовні засоби:
стандартна канцелярська лексика, обмеженість синонімії, омонімії, паронімії, наявність безособових і наказових форм дієслів, складні речення.
|
Автобіографія
Я, Сенчук Наталія Михайлівна, народилася 15 червня 1993 року в селі Богданівка Броварського району Київської області в родині робітників.
У 2000 році пішла до першого класу Богданівської загальноосвітньої школи.
Через вступ батька до Національної аграрної академії переїхала разом з родиною до Києва, де з вересня 2005 року по травень 2008 року навчалася в загальноосвітній школі № 97.
З вересня 2008 року навчаюся в спеціалізованій школі № 246 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва. Беру активну участь у громадській роботі школи: виконую обов’язки голови прес-центру.
Склад сім’ї:
Батько – Сенчук Михайло Васильович, 1970 року народження, агроном, працює в ТОВ „Земля”.
Мати – Сенчук (Дуженко) Ольга Вікторівна, 1971 року народження, лісокультурниця, працює в ЗАТ „Зелений світ”.
Сестра – Сенчук Дарина Михайлівна, 1998 року народження, учениця 6-го класу спеціалізованої школи № 246 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва.
Дата
Власноручний підпис
|
|
Мета:
обговорювати і пропагувати важливі суспільно-політичні ідеї, сприяти вирішенню актуальних питань, активно впливати на слухача (читача), спонукати до діяльності.
Ознаки:
закличність, логічність доказів, стислість, зрозумілість інформації, точність висловлення наукових положень разом із емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів, пристрасний, оцінний тон мовлення (іронія, сарказм, захоплення, гнів), точні найменування подій, дат, місцевості, учасників.
Жанри реалізації:
виступ, репортаж, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, есе, дискусія.
Мовні засоби:
суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори, багатозначна образна лексика (епітети, порівняння, метафори, метонімії, персоніфікація).
|
У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого людина одпливає і до якого має неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких – берег надії, берег юності, берег любові…
І все ж, хоч би де зупинялася людина на цих почасти нетривких і мінливих берегах-пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, „білих островах”, їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом отой найперший – Берег Дитинства. Хай то буде сповнена романтичних поривань молода людина, освітлений життєвою вдачею статечний митець чи припорошений сивиною дідусь, кожному по-своєму пектиме спогадами сей берег. І чим далі людина відпливатиме роками, тим більшатиме тяга до нього (В.Скуратівський).
|
|
Мета:
різнобічно впливати на думки і почуття людей за допомогою художніх образів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.
Ознаки:
образність, поетичність, емоційність, експресія, зображувальність, конкретність, естетика мовлення, яскраве вираження авторського „я”.
Жанри реалізації:
прозові (роман, повість, оповідання, образок), драматичні (трагедія, комедія, драма, водевіль), поетичні (поема, вірш, байка, епіграма) твори.
Мовні засоби:
багатозначна емоційно забарвлена лексика, слова в переносному значенні, синоніми, антоніми, омоніми, фразеологізми, історизми, архаїзми, діалектизми, епітети, порівняння, перифрази, антитези, гіперболи тощо, речення всіх типів.
|
З чого починається любов до отчого краю?.. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена вoлошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокочується бджолиний звук. Гречка біліє м’яко, вона ще молода, її зеленого листя ще не торкнулася осінь своїм умілим квачиком і не визолотила його. А навколо гречки вже все покошено, і біло-жовті присадкуваті ожереди двома велетенськими крижинами застигли на яскравій стерні. Її ще не витіпала негода, не зчорнила бита дощами земля, а тому вона аж світиться – і добрий од неї йде дух, хлібний, дух достиглого збіжжя. Ген по згірку темно-зелено причаївся гайок, а самий верх згірка вільний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено, й стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що прихилилось до неї.
Звідки й коли приходить ця любов до рідної чорної землі? (Є.Гуцало).
|
|
Мета:
бути засобом невимушеного спілкування, сприяти обміну інформацією, думками, враженнями тощо.
Ознаки:
усна форма спілкування, неофіційність, невимушеність, емоційність, експресивність, безпосередність, непідготовленість, ситуативність спілкування, використання позамовних чинників (жести, міміка).
Жанри реалізації:
бесіда, телефонний діалог, повсякденне спілкування.
Мовні засоби:
побутова лексика, фразеологізми, фольклоризми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні компоненти, вигуки, неповні речення, діалектизми, вульгаризми, жаргонізми, скорочені слова.
|
– Чого увесь урок ти, Лідо, пасешся в зошиті сусіда? – Перевіряю я Семена: чи вірно він списав у мене?
(Г.Бойко)
|
|
Мета:
апелювати до внутрішнього світу, душі людини, впливати на душевні переживання, формувати позитивні емоції, сприяти узгодженню духовного світу особи із Всесвітом.
Ознаки:
урочистий, піднесений тон оповіді, емоційність, пишномовність, ситуативність, символізм образів, метафоричність, алегорійність.
Жанри реалізації:
Святе Письмо (Біблія), Євангелія, Апостол, Псалтир, катихизм, житія святих, апокрифи, проповіді, послання, молитви, притчі, літургії, релігійні пісні.
Мовні засоби:
церковно-релігійна лексика (Святий Дух, Спаситель, Царство Боже, вічне життя, рай, покаяння, воскресіння, праведні, грішні, благодать), слова з переносним значенням, метафори, порівняння, епітети, зворотний порядок слів у реченні, повтори.
|
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло.
Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник – і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися.
І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого (Святе Письмо. Євангеліє від Йоана).
|
|
Мета:
поінформувати адресата про дещо, нагальне для автора, викликати почуття, співвідносні з емоційним настроєм адресанта.
Ознаки:
невимушеність, емоційність, безпосередність, здебільшого приватність спілкування, наявність стереотипних словесних формул, вільна композиція, проте з „ефектом рамки” (початкова і прощальна фраза), інколи публіцистичність мовлення.
Жанри реалізації:
родинно-побутові, інтимно-товариські, приватно-ділові листи, щоденники, записки, мемуари видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, художні твори, побудовані як послання або листування персонажів.
Мовні засоби:
звертання у кличному відмінку, форми ввічливості, багатозначна, емоційно забарвлена, зменшено-пестлива лексика, різноманіття дієслівних форм, синтаксичних конструкцій, наявність стандартних формул вітання, побажання, поради, згоди, відмови, подяки, схвалення, розради, співчуття.
|
До О.Я.Кониського (уривок)
18 серпня [1878] в Києві
Високоповажний Добродію!
Лист Ваш одібрав я уже давненько і посилаю Вам за його свою щиру дяку.
Передусім не втерплю, щоб не виказати кілька думок про ваші заходи. І хрестоматія Ваша, і періодичний альманах, на мою думку, стали б у великій пригоді народній справі. Хрестоматія дала б кожному спосіб дознатись, як почалась, як повелась і до чого дійшла наша злиденна література, а альманахи дали б природний вихід сьогочасним літературним силам…
Велика Вам шаноба, добродію, що Ви взялися до видання альманахів. Коли захід Ваш прийде до скутку, то він добре підштовхне зріст нашої літератури. До сього часу працювали більш галичани, але клопоти практичного життя зіпхнули їх переважно на дорогу науки та публіцистики. Література поетична, мистецьке повістярство у них не розвивається. Сю прогалину заступила б російська Україна. У нас наукові твори на народній мові навряд чи скоро розведуться, та й практичного ходу їм не дають, але повістярство, природно, розведеться до ладу і мало б добрий хід. Адже розхапали вже наші читаки з усіх книгарень і Марка Вовчка, і Стороженка, і навіть давнього Квітку – нігде й книжки не добудеш. Ото знак, що на Україні є добра хіть до читання повістярів…
Коли увірвете гулящу годину, то зробіть таку ласку: напишіть мені, чи правда, буцім заборонено не тільки пропуск у Росію заграничних українських видань, але й видання у Росії усього, що писано по-українському?
Прихильний до Вас В.Мова
|
Тест