2.5. СПРОЩЕННЯ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ

Спрощення у групах приголосних – це фонетичне явище, яке полягає у втраті одного із кількох приголосних звуків, що збігаються під час словотворення чи словозміни й утруднюють вимову. Здебільшого спрощення приголосних засвідчується сучасним українським правописом.

Відбувається на письмі Не відбувається на письмі
  • у групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн-: тижневий (хоч тиждень), чесний (хоч честь), проїзний (хоч проїзд), щасливий (хоч щастя);
  • у групах приголосних -зкн-, -скн- за дієслівного словотворення: бризнути (хоч бризк), тріснути (хоч тріск);
  • у групі приголосних -слн-: умисний (хоч мисль), ремісник (хоч ремесло);
  • у словах давньоруського походження із групами приголосних -стц-, -лнц-, -рдц-, -рнч-, -сткл-: місце (із мҍстьце), сонце (із сълньце), серце (із сьрдьце), гончар (із гърньчарь), скло (із стькло).
  • у словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк, тоскно, скнара, скніти, шістнадцять, шістсот, випускний, пропускний, рискнути, вискнути;
  • у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження за допомогою суфіксів -н-, -ськ-: аванпостний, баластний, контрастний, компостний, форпостний, студентський;
  • у формах давального і місцевого відмінка однини іменників жіночого роду
    І відміни: хустці, невістці, частці, повістці.


Тест