Підмет – незалежний головний член двоскладного речення, що означає предмет чи особу, про який говориться в реченні, відповідає на питання хто? що?
|
простий
найчастіше виражається іменником або займенником
у називному відмінку (хоча може бути виражений іншими частинами мови, ужитими у значенні іменника) |
Настав сірий морозяний ранок (О.Довженко). |
| складений найчастіше виражається |
|
| – кількісно-іменниковою сполукою | Троє однокласників йшло зустрічати світанок. |
| – іншими сполуками у значенні іменника | Бабине літо висіло на віттях, як прядиво (Леся Українка). |
| – складні географічні та астрономічні назви | Чумацький Шлях розлігся чорним небом |
| – сполукою іменника (займенника) в називному відмінку з іменником (займенником) в орудному відмінку |
Ми з тобою ніколи не розлучимось. Ніхто з них не знав. |
| іменником | Онися під’їхала під ґанок (І.Нечуй-Левицький). |
| субстантивованим прикметником | Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з грудей (В.Симоненко). |
| прислівником | Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра (Б.Олійник). |
| вигуком або службовим словом, якщо вони вживаються замість іменника |
„Ура” котилося полем. |
| займенником | Мій друже! Я красу люблю! (М.Вороний). |
| субстантивованим дієприкметником | Прожите й перебуте не сходить з віч (Б.Лепкий). |
| числівником | Обоє підемо в далеку мандрівку життя (І.Франко). |
| неозначеною формою дієслова | Жити – не поле перейти (Нар. творч.). |
Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою, відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?
| простий (виражений дієсловом) |
Я попрощався лагідно і тихо (В.Гнатюк). |
| складений (має дві частини: головну і допоміжну) |
|
| дієслівний (поєднання дієслова-зв’язки, яке стоїть в особовій формі, та інфінітива) |
Я мусила виконати це завдання. |
| іменний (поєднання дієслова-зв’язки з іменною частиною мови) |
А дві пелюстки у ранковій млі – це губ твоїх предивовижні квіти (В.Гнатюк). |
| прислівниковий | Зіркам до вподоби чесне кохання (Нар. творч.). |
Запам’ятай!
– дієсловом у складеній формі майбутнього часу: буду тесати;
– дієсловом у формі наказового чи умовного способу: хай виконає, зробив би;
– фразеологічною сполукою: Він накивав п’ятами.
Іноді виділяють тричленні (складні) присудки, які складаються з дієслова-зв’язки, інфінітива та іменної частини мови: Першокласники завжди мріють бути героями.
У більшості випадків форми роду і числа присудка зумовлюються відповідними формами підмета: Скрипка (одн., ж.р.) грала (одн., ж.р.) ніжно, але якось натужно.
Але іноді підмет і присудок мають особливості в поєднанні. Якщо підмет виражений сполученням кількісного або збірного числівника з іменником, то присудок буде: – в однині, якщо увагу зосереджено на кількості виконавців:
Шестеро хлопців увійшло до хати.
– у множині, якщо увагу зосереджено на назві виконавців:
Цього ранку до Чіпки в хату увійшли три постаті (Панас Мирний).
В однині, якщо складний підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість годин, років):
Мені виповнилось двадцять років.
В однині, якщо до складу складеного підмета входить неоначено-кількісний числівник (багато, мало, трохи тощо) або іменник зі значенням кількості (десяток, більшість, валка, сотня, частина, решта, половина тощо):
Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т.Шевченко).
У множині, якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини:
Оті два дні швидко пройшли.
Тест