Апостроф (’) – це надрядковий графічний знак, який слугує для позначення на письмі
роздільної вимови губних приголосних (б, п, в, м, ф), р та к (у прізвищах та іменах)
перед я, ю, є, ї.
| Правила | Приклади |
|---|---|
| після літер б, п, в, м, ф, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р) |
рум’яний, солов’їний, верб’я, реп’ях, арф’яр |
| після р у кінці складу | узгір’я, пір’їна, матір’ю |
| після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний | з’єднати, під’їхати, роз’яснити |
| після к у слові Лук’ян та в похідних словах | Лук’янівка, Лук’яненко, Лук’янчук |
| у складних словах, перша частина яких закінчується на твердий приголосний |
двох’ядерні, пан’європейський, пів’ящика, дит’ясла |
| Правила | Приклади |
|---|---|
| після літер б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший (крім р) приголосний, що належить до кореня |
святковий, тьмяний, різьбяр, мавпячий, морквяний |
| після р, що позначає м’який приголосний на початку складу | порятунок, буряк, рясний, крюк, буряно, бурячиння |
| після префіксів із кінцевим приголосним перед і, е, а, о, у | безіменний, зекономити, зуміти |
| Ставиться перед я, ю, є, ї | Не ставиться |
|---|---|
|
|
Тест