Фразеологія (від грец. phrasis – зворот) – розділ мовознавства, який вивчає лексичне значення, походження і вживання фразеологізмів.
Фразеологізм – стислий зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний за значенням вислів. Наприклад:
забрити лоб (лоба, чуба) – узяти в рекрути, в солдати,
мухи не зобидив – дуже спокійний,
їсти очима – невідривно, пильно дивитися на кого-небудь.
Типові ознаки фразеологізмів:
1) семантична цілісність;
2) відтворюваність у мовленні постійного складу компонентів;
3) розчленована будова (кількакомпонентний склад);
4) переносне значення;
Найбільш поширеною є класифікація фразеологізмів, згідно з якою виокремлюють
фразеологічні зрощення (семантично неподільні одиниці, значення яких не пов’язані із значенням
окремих компонентів: бити байдики),
фразеологічні єдності (значення окремих компонентів пов’язані із значенням фразеологізму:
накивати п’ятами),
фразеологічні сполучення (семантично подільні, компоненти яких мають певну самостійність:
брати до серця (уваги)).
З-поміж фразеологізмів виокремлюють також:
1) прислів’я – це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який
формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким
узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду.
Наприклад: Добрий початок – половина справи; Громада – великий чоловік.
2) приказка – народний вислів, близький до прислів’я, але позбавлений узагальнювального,
повчального характеру, наприклад: Проти віку нема ліку; Шкода, та невигода.
3) народні примовки – жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову
відповідно до ситуації або у відповідний контекст, наприклад:
Здорові будьте! Яким вітром? Хліб та сіль!
4) крилаті вислови – влучні вислови видатних людей: письменників, учених, державних і
політичних діячів: В сім’ї вольній, новій; Борітеся – поборете!;
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко).
Окрему групу фразеологізмів становлять складені терміни на зразок: неозначена форма дієслова, капітан далекого плавання, атомна енергія, Далекий Схід, волоський горіх.
Такі словосполучення від інших фразеологізмів відрізняються тим, що вони не мають емоційно-експресивних відтінків.
Запам’ятай!
1. У реченні фразеологізм виступає одним членом речення. Він накивав п’ятами.
2. Фразеологічні звороти, до яких входять дієприслівники, порівняння, не відокремлюються
комами.
Основні джерела походження фразеологізмів:
– з міфології: авгієві стайні, домоклів меч;
– переклад з інших мов: покласти в довгу шухляду (рос.);
– мова народу, усна народна творчість: язиката Хвеська, закрутити веремію;
– авторські висловлювання: іду на Ви (князь Святослав).
Найуживаніші фразеологізми:
альфа і омега – початок і кінець;
аріаднина нитка – вихід, підказка;
ахілесова п’ята – вразливе місце;
байдики бити – ледарювати;
баляндраси точити – базікати, говорити пусте, нецікаве;
бити лихом об землю – бути оптимістом;
бісики пускати – залицятися;
брати на кпини – насміхатися;
вавилонське створіння – безлад;
вдатися на славу – бути зразковим;
веремію закрутити – галасувати;
вилами по воді писано – невиконання, невідомість;
вильнути наверх донцем – померти;
вискочити як Пилип з конопель – зненацька, неочікувано;
віддати пальму першості – перемогти когось;
вітер у голові – легковажність;
гнути спину – важко працювати;
гордіїв вузол – щось заплутане;
горобина ніч – щось сильне, страшне в природі;
горшки не зліпити – непорозуміння;
гріти чуба – важко працювати;
дамоклів меч – постійна небезпека;
дати відкоша – відмовити;
дивитися вовком – сердитися;
заткнути когось за пояс – перевершити;
золота молодь – діти олігархів, які поводяться антигромадсько;
і за вухом не свербить – лінуватися, бути байдужим;
кадити фіміамом – возвеличувати когось, підлещуватись;
каїнова печать – братовбивство;
каліф на годину – щось на короткий час;
кирпата свашка – смерть;
кувати вухналі зубами – тремтіти (вухналь – цвях, яким прибивають підкову до кінського копита);
лантух з маслаками – виснажений;
мати лій у голові – бути розумним;
міняти шило на мило – безглуздий обмін;
мотузяна душа – несміливий;
на голові ходити – бешкетувати;
наїстися маку – очманіти;
накивати п’ятами – утекти;
накрити мокрим рядном – докоряти, висварити;
нема кебети – щось невміти;
ні за цапову душу – задарма;
обітована земля – мрія;
пахне смаленим – небезпека;
перейти рубікон – вирішальний крок;
пороху не видумає – бути звичайним;
по струні ходити – бути слухняним, покірним;
прибитий на цвіту – розумово обмежений;
притча во язицех – бути об’єктом для постійного пліткування, обговорення;
прокрустове ложе – надумане мірило;
розбити глек – посваритися;
руки нагріти – наживитися;
руки опустити – ставати байдужим, бездіяльним, здаватися;
сізіфова праця – непотрібна виснажлива робота;
сіль землі – щось найкраще, найвидатніше;
сім футів під килем – побажання успіху;
скорчити Лазаря – прикидатися нещасним;
співати дифірамби – вихваляти когось;
строїти коми́зу – вередувати;
у свинячий голос – невчасно;
хвацька душа – відчайдух;
ходити під вусом – дорослішати;
Хома невірячий – людина, яка сумнівається;
хоч в око стрель – темно;
хоч голки збирай – ясно;
хоч греблю гати – багато;
хоч конем грай (ґрасуй) – просторо;
хоч мак сій – тихо;
хоч у вухо вбгай – спокійно, тихо;
як бобер у салі – дуже добре;
як горох при дорозі – беззахисний;
як із заячий хвіст – мало;
як із рога достатку – багато;
як кіт наплакав – мало;
як мокре горить – повільно;
як сніг на голову – несподівано;
як у Бога за пазухою – спокійно, затишно;
як у воду опущений – знітитися, засмутитися.
Тест