Вигук – це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у реченні службових функцій.
Лексико-граматичні особливості – Вигуки не співвідносяться ні з предметами, ні з поняттями.
– Вигуки не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (роду, числа,
відмінка тощо).
– У реченні вигуки синтаксично не пов’язуються з іншими словами і не є членами речення.
Запам’ятай!
Субстантивовані вигуки можуть виступати в ролі підмета чи додатка:
– Параскіце, ме-ей! – Те „ме-ей” вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградника, воно вдарило об стіну волоських горіхів, обвилось й прилетіло знов до Йона
(М.Коцюбинський).
За походженням вигуки бувають первинні (непохідні) та вторинні (похідні).
До первинних вигуків належать такі вигуки: а!, е!, ой!, ох!, га! ет!, тю!, фу!, пхе! тощо
У вторинних вигуках структура збігається з формами повнозначних слів: ґвалт!, рятуйте!, леле!, Боже!, лихо!, отакої!
Запам’ятай!
До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми:
От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Боронь Боже!
| емоційні (виражають почуття, переживання, настрій, здивування того, хто говорить) |
о! ой! ех! ич! овва! от тобі й на! |
| спонукальні (вигуки волевиявлення – виражають наказ, спонукання до дії) |
гей! агов! годі! геть! киць-киць! тпру! вйо! |
| вигуки, що є словами ввічливості (виражають привітання, подяку, побажання, сподівання, прощання) |
добридень! будьте ласкаві! ласкаво просимо! будь ласка! |
| звуконаслідувальні (виражаження акустичних уявлень людини-мовця про звуки, які трапляються в різних життєвих ситуаціях) |
гав-гав! кукуріку! хрусь! цок-цок! |
Пунктуаційне оформлення вигуків в реченнях з вигуками 1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М.Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після
нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі!
Гей! на коні! Всі у путь!
П.Тичина
3. Якщо вигук, який стоїть усередині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо
знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне!
Сонцю нашої весни,
Сійте зерно – гей! – добірне
В нерозмежені лани!
М.Рильський
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед
особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов’язані інтонацією, виступають у ролі
часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата,
Лети над землею, дзвени і зови…
М.Чернявський
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому…
Нар. творч.
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видáти…
І.Котляревський
Тест