1.3 ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Транскрипція (від лат. trascriptio – переписування) – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.

Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.

Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

  1. Запам’ятай!
  2. У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див. розд. 1.1).
  3. Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
  4. Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
  5. У транскрипції відсутні великі літери.
  6. У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: [‘а], [‘у], [‘е].
    Ї – передає завжди два звуки.
  7. У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.
  8. и], [ие], [оу], [уо] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
  9. У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
  10. У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:],
    лл = [л:].
  11. У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [], дз = [].

Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.

Вимова голосних звуків
Голосні Особливості вимови Приклади
[е] Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі) д[еи]лікатний, в[eи]личний, н[eи]чуткий,
м[еи]режка, н[eи]сіть, в[еи]селий
[и] Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі) кр[иe]ве, п[иe]семний, т[иe]хенько, стр[иe]бати,
гр[иe]вастий, л[иe]ман, в[иe]чікувати, з[иe]мівник,
гр[иe]міти, кр[иe]ниця
[о] Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і] пр[оу]рубувати, п[оу]душка, м[оу]туззя, к[оу]жух,
р[оу]зумний, с[оу]бі
[у] Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о] ябл[уо]ко
Вимова приголосних звуків
Приголосні Особливості вимови Приклади
дзвінкі у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка
глухі перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко [бород’бá], [прóз’ба]
губні [б], [п], [в], [м], [ф];
задньоязикові [ґ], [к], [х];
гортанний [г];
шиплячі [ж], [ч], [ш], []
у кінці слова та складу вимовляється твердо гриб, велич, грип
перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені [б’ік], [п’іч]
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс перед глухими приголосними оглушується з порога – [спорóга],
зчистити – [шчи́стиeти]
у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо розказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст’áма]
зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [] перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко [с’іл’], [п’íс’н’а]
подовжені шиплячі напівм’які вимовляються як один довгий звук [н’íч:у], [п’ід:áш’:а]
губно-губний [в] та середньоязиковий [й] вимовляються твердо перед голосними вузол, бойовий
на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ] [ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]
передньоязиковий ясенний [л] у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо полк, клуб
перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким [б’іл’], [пиел’нувáти]
у кінці слова після глухого буває безголосим [б’інóкл’]
передньоязиковий дрижачий [р] у кінці слова і складу вимовляється твердо календар, бур’яновий
перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та
І – напівпом’якшений
[р’áсно], [зор’á]
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц] у кінці слова завжди вимовляється м’яко [сиeни́ц’а], [с’т’ілéц’]
у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову палац, клац
задньоязиковий гортанний [г] вимовляється як дзвінкий надгортанний гай, сніг
знеголошується перед приголосними [т] [к] [вóхко], [н’íхт’і]
зімкнено-проривний [ґ] наближається вимовою до латинського [g] та російського [г]
Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд.
ґуля, аґрус
буквосполучення дж, дз у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [], [] [вóниек], [м’іл’]
у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з] [надзвиечáĭно], [п’іджáти]
задньоязиковий [к] перед наступним дзвінким приголосним
вимовляється як дзвінкий [ґ]
[воґзáл], [р’уґзáк]

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція
Регресивна Прогресивна
1. За дзвінкістю і глухістю 1. Утворення [] і []
2. За місцем і способом творення 2. Уподібнення звука [й]
3. За м’якістю і твердістю 3. Пом’якшення [с’] у прикметниковому суфіксі -ськ-
Асимілятивні зміни приголосних
Звукосполучення Особливості вимови Приклади
[с] + [ш] [ш:] принісши – [приен’íш:иe]
[з] + [ш] на початку слова [ш:] зшиток – [ш:и́ток]
у середині слова [жш] вивізши – [ви́в’іжшиe]
[з] + [ж] [ж:] зжовклий – [ж:óвклиeĭ]
[з] + [ч] на початку слова [шч] зчепити – [шчиепи́тиe]
у середині слова [жч] безчинство – [беижчи́нство]
[з] + [] ] з джемом – [жéмом]
[ж] + [с’] [з’с’] намажся – [намáз’с’а]
[ш] + [с’] [с’:] вивчишся – [ви́ўчиeс’:а]
[ч] + [с’] [ц’с’] озвучся – [озвýц’с’:а]
[ж] + [ц’] [з’ц’] на доріжці – [на дор’íз’ц’і]
[ш] + [ц’] [с’ц’] у чашці – [у чáс’ц’і]
[ч] + [ц’] [ц’:] у річці – [у р’íц’:і]
[д] + [ж] [ж] підживити – [п’іжиеви́тие]
[д] + [з] [з] підземний – [п’ізéмниeĭ]
[д] + [с] [с] відспівати – [в’ісп’івáтие]
[д] + [ц] [ц] відцвісти – [в’іцв’істи́]
[д] + [ч] [ч] відчеканити – [в’ічеикáниетие]
[д] + [ш] [ш] підшити – [п’іши́тие]
[т] + [с] [ц] братство – [брáцтво]
[т] + [с’] [ц’:] учіться – [уч’íц’:a]
[т] + [ц] [ц:] коритце – [кори́ц:еи]
[т] + [ч] [ч:] вотчина – [вóч:иена]
[т] + [ш] у звичайному темпі [чш] багатшати – [багáчшатиe]
у швидкому темпі [ч:] [багáч:атиe]
  1. Запам’ятай!
  2. У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт’і], дьогтю – [д’óхт’у].
  3. Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород’бá], молотьба – [молод’бá], просьба – [прóз’ба], вокзал – [воґзá;л],
    анекдот – [анеиґдóт], рюкзак – [р’уґзáк].
    Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].
Спрощення у групах приголосних
Звукосполучення Особливості вимови Приклади
[нт] + [ст] [нст] студентство – [студéнство]
[нт] + [с’к] [н’с’к] кореспондентський – [кореиспондéн’с’киĭ]
[ст] + [с’к] у звичайному темпі [с’к] туристський – [тури́с’киĭ]
у повільному темпі [с’:к] [тури́с’:киĭ]
[ст] + [ц’] у звичайному темпі [с’ц’] артистці – [арти́с’ц’і]
у повільному темпі [с’ц’:] [арти́с’ц’:і]
[ст] + [ч] [шч] невістчин – [неив’íшчиен]
[ст] + [д] [зд] шістдесят – [ш’іздеис’áт]
[ст] + [с] [с:] шістсот – [ш’іс:óт]
[зд] + [ц’] [з’ц’] у поїздці – [у пойíз’ц’і]


Тест