- Сатира (від лат. satura – суміш) –а) твори різних жанрів, у яких у гострій формі викриваються негативні суспільні явища;
б) вид ліричної поезії в античній літературі та літературі класицизму, що висміює негативні явища.
Сатира таврує старе, історично приречене і виражає нові потреби суспільного розвитку (застосовували Т.Шевченко, І.Котляревський, І.Франко, Остап Вишня та інші). -
Сарказм (від гр. sarkasmos – терзання) – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті, гнівного презирства. Сарказм на відміну від іронії виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. Наприклад, у поемі „Кавказ” Т.Шевченко говорить:
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті! - Гумор (від англ. humor – причуда, норов) – різновид комічного, коли зображується повсякденне життя в жартівливому, добродушному тоні, коли висміюються певні грані зображуваного. Найчастіше гумористичні твори зустрічаються в Остапа Вишні, І.Котляревського, Л.Глібова, С.Руданського.
- Гротеск (від фр. grotesque – смішний, незвичайний) – художній прийом, заснований на явному спотворенні, перебільшенні або применшенні зображуваного; на поєднані контрастів: казкового й буденного, трагічного й комічного. Гротеск – вищий ступінь комічного. Ним користувалися Т.Шевченко, І.Франко та інші.
-
Іронія (від гр. eironeia – глузування, удаваність) – це прихована насмішка, інакомовність, коли особа чи явище схвалюються чи осуджуються з метою протилежного ефекту, тобто слова мають подвійне значення, причому істинним є приховане значення. Наприклад, Т.Шевченко використовує іронію в перших рядках поеми „Сон”:
Той мудрує, той руйнує,
Той неситим оком –
За край світа зазирає…
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину. - Інвектива (від лат. invehi – кидатися, нападати) – творчий прийом, що полягає в гостросатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ. Так Іван Франко оцінив поему Т.Г.Шевченка „Кавказ”: „… це огниста інвектива проти темного царства…”
- Гіпербола (див. п.1.3).
- Літота (див. п.1.3).
- Бурлеск (від іт. burla – жарт) – гумористична переробка певного твору, коли про „високе”, героїчне, історичне говориться в зниженому, вульгарному тоні, а про буденне – піднесено-героїчно. Найчастіше цей прийом використовував І.Котляревський у поемі „Енеїда”, яка була переробленою з однойменної поеми римського поета Вергілія, а також Т.Шевченко, С.Руданський, П.Куліш та інші.
- Буфонада (від іт. buffonata – блазенство, комічна витівка) – вид гумору в театральних виставах, коли використовується прийом гротескного грубого комізму. Використовували Г.Квітка-Основ’яненко, О.Коломієць, М.Кропивницький та інші.
- Карикатура – сатиричний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. Використовував Т.Шевченко.
- Шарж – сатиричний, гумористичний малюнок (вірш), коли викривається (гіпербелізується або применшується) одна деталь зовнішності людини. Шаржі малював О.Довженко на Остапа Вишню, В.Сосюру та інших.
У деяких випадках мовні засоби можуть відігравати роль сатирично-гумористичних засобів.
Архаїзми (див. п.3.9).
Архаїзми є засобом характеристики дійових осіб, коли урочистість, вжита в неурочистих обставинах і ситуаціях, переходить у бундючність. У такому разі маємо невідповідність форми змістові, що викликає сміх. Наприклад, возний у „Наталці Полтавці” І.Котляревського співає про свої почуття: „От юних літ не знав я любові, не ощущал возженія в крові…”
Архаїчне слово возженія не тільки не збуджує співчуття, а навіть викликає щирий сміх.
Таку ж функцію можуть виконувати і неологізми (див. п.3.9).
Варваризми – слова, мовні звороти, вирази іноземного походження, які ще не ввійшли як рівноправні в лексичну групу національної мови письменника або не можуть увійти.
Варваризми іноді використовуються письменниками, щоб характеризувати негативних персонажів, які раболіпно схиляються перед іноземщиною. Так, з тонким гумором гнівно викриває зрадників, ворогів українського народу Остап Вишня у фейлетоні „Хлюст”:
„Гутен таг, майне, лібер Химіє Калістратівно!”
Запам’ятай!
Слова іншомовного походження, що входять до складу загальнонародної мови, втрачаючи свою чужорідність, не є варваризмами.
Макаронічна мова – це мова, яка насичена варваризмами або перекручуванням слів іншомовного походження. Так вірш П.Тичини „Дитинство Ованеса” містить в собі слова вірменської мови. Наприклад: Очі в старця – блискіт лез,
Ще й кричить він: барев цез.
Діалектизми (див. п.3.7).
Арготизми – умовна лексика групи декласованих елементів, соціального „дна”.
Професіоналізми – це діалектизми, властиві для людей певних професій.
Вульгаризми – це грубі, лайливі слова. Вживання вульгаризмів доцільне тоді, коли воно допомагає охарактеризувати дійову особу або виявити класову ненависть до ворогів.
Тест