5.1 ПАВЛО ТИЧИНА

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі?
„Кохана спить, кохана спить,
піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…”

Ви ж чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? –
Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…
„Я твій”, – десь чують дідугани.
А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

АРФАМИ, АРФАМИ

Арфами, арфами –
золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена

Думами, думами –
наче море кораблями, переповнилась блакить

Ніжнотонними:
Буде бій!
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…

Стану я, гляну я –
скрізь поточки, як дзвіночки, як жайворон,

як золотий,
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.

Любая, милая –
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай

Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
О, ПАННО ІННО!

О, панно Інно, панно Інно!
Я – сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив –
Дитинно, злотоцінно.
Любив? – Давно. Цвіли луги…
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз –

ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий – я знаю.
А хтось кричить: „Ти рідну стрів!”
І раптом – небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші. – Я ридаю.

Сестра чи Ви? – Любив…
ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука? –
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.


Тест