Займенник – це самостійна повнозначна змінна частина мови, яка об’єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Є різна тиша – тишина, у кожної – свій звук і колір (А.Демиденко).
Думи мої молодії – Понурії діти, І ви мене покинули!.. (Т.Шевченко).
Займеннкики виражають граматичні категорії відмінка, а також роду й числа (ті, що вказують на ознаки); у реченні виконують ситаксичні функції підмета, означення, додатка; у реченні виконують синтакксичні функції підмета, означення, додатка; у словосполученні можуть бути головним і залежним словом.
За значенням займенники поділяють на такі групи (розряди):
| № | Група (розряд) |
Значення | Приклади |
|---|---|---|---|
| 1. | Особові | Указують на осіб, інших істот, предмети, явища |
я, ми, ти, ви; він, вона, воно, вони |
| 2. | Зворотний | Указує на того, хто виконує дію | себе (не має форми називного відмінка!) |
| 3. | Відносні | Виконують функцію сполучних слів у складних реченнях |
хто, що, який, чий, котрий, скільки |
| 4. | Питальні | Слугують для оформлювання запитання про особу, предмет, ознаку, кількість |
хто? що? який? чий? котрий? скільки? |
| 5. | Заперечні | Указують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості |
ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки |
| 6. | Присвійні | Указують належність предмета особі | мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його |
| 7. | Вказівні | Вказують на предмет, ознаку, кількість | той, цей, такий, стільки |
| 8. | Означальні | Вказують на узагальнену ознаку предмета, явища |
весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний |
| 9. | Неозначені | Вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки, кількості |
дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, казна-хто, невідь-хто, невідь-що, невідь-який |
Запам’ятай!
Синтаксична роль займенника залежить від того, з якою частиною мови він співвідносний. Не допустимо, щоб займенник співвідносився водночас із різними словами, бо це зумовлює двозначність, знижуючи культуру мови.
Займенники мають свою парадигму відмінювання.
| Н. | я | ми | він | вони | – | будь-хто | ніщо |
| Р. | мене | нас | його (до нього) |
їх (до них) |
себе | будь-кого | нічого |
| Д. | мені | нам | йому | їм | собі | будь-кому | нічому |
| Зн. | мене | нас | його (у нього) |
їх (у них) |
себе | будь-кого | ніщо |
| Ор. | мною | нами | ним | ними | собою | будь-ким | нічим |
| М. | … мені | … нас | … ньому, нім | … них | … собі | … будь-кому | ні на чому |
Запам’ятай!
1. Визначальною прикметою відмінювання особових займенників є те, що вони в непрямих
відмінках мають іншу основу, ніж у Н.в. однини. Після прийменників у непрямих відмінках
особових займенників з’являється [н]: до нього, при ньому, у неї. Не додається [н] до
займенників його, її, їх, якщо вони мають присвійне, а не особове значення (його думка, її
книга, їхні мрії).
2. Займенник ви на позначення пошанної множини пишеться з великої літери:
Ви стурбовані? Не варто, бо Ви добре підготували учнів до семестрової контрольної.
За підмета-займенника присудок, виражений прикметником, може мати такі форми:
– уживатися тільки у множині, якщо виражений коротким прикметником чоловічого роду:
Ви згодні? Ви впевнені?;
– уживатися лише в однині, якщо при підметові Ви є слова який, якийсь, такий, один, весь:
Який ви сміливий! Така Ви комунікабельна! Один Ви відповідальний!
– уживатися як в однині, так і у множині, якщо виражений повною формою прикметника:
Ви сумлінний (сумлінні). Ви доброзичлива (доброзичливі).
Займенники пишуться разом, через дефіс чи окремо, залежно від уживання часток і прийменників із ними.
| Разом | |
|---|---|
| З частками ні-, аби-, де-, -сь | ніхто, абиякий, котрийсь |
| Через дефіс | |
| З частками будь-, (-будь), -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, невідь- |
будь-що, який-небудь, казна-хто, невідь-чий |
| Окремо | |
| Якщо прийменник стоїть між часткою і заменником (у непрямих відмінках) |
ні в кого, будь з чим, невідь у скількох, аби в чому (але в нікого, у хтозна-чому, до декого та ін.) |
| Н. | чий | абиякий | нікотрий | мій | цей | всякий |
| Р. | чийого | абиякого | нікотрого | мого | цього | всякого |
| Д. | чийому (чиєму) |
абиякому | нікотрому | моєму | цьому | всякому |
| Зн. | чий, чийого | абиякий, абиякого |
нікотрий, нікотрого |
Н. або Р. | Н. або Р. | Н. або Р. |
| Ор. | чиїм | абияким | нікотрим | моїм | цим | всяким |
| М. | … чийому (чиєму), чиїм |
аби на якому, … абиякому |
ні на котрому | … моєму, … моїм |
… цьому, … цім |
… всякому, … всякім |
| Н. | жодний | стільки | казна-скільки | ніскільки |
| Р. | жодного | стількох | казна-скільки | ніскількох |
| Д. | жодному | стільком | казна-скільком | ніскільком |
| Зн. | Н. або Р. | Н. або Р. | Н. або Р. | Н. або Р. |
| Ор. | жодним | стількома | казна-скількома | ніскількома |
| М. | … жодному, жоднім |
… стількох | казна на скількох … казна-скількох |
ні на скількох, на ніскількох |
Пильну увагу слід приділити наголошенню окремих займенників:
1. наявність чи відсутність прийменника при особових та зворотному займенниках у непрямих
відмінках змінює місце наголосу:
– без прийменника наголошується другий склад : менé, тебé, себé, йогó, її́;
– за наявності прийменника – перший: без мéне, про тéбе, за нéї, на сéбе, від ньóго;
2. заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках мають подвійний наголос:
– на другому складі у значенні „немає кого, чого”: нікóму не радий, нічóго не знає;
– на передньому складі у значенні „абсолютно відсутній”: ні́кого спитати, ні́чого робити;
3. подвійне наголошення у непрямих відмінках має неозначений займенник декілька без зміни
лексичного значення: з дéкількох питань, дéкільком учням, декількомá варіантами.
Займенники можуть втрачати узагальнене значення, переходячи в інші частини мови, зокрема:
– в іменники: У всякого своя доля І свій шлях широкий… (Т.Шевченко).
Хто мовчить, а всіх людей навчить? (Нар.тв.);
– у частку (займенники що, щось, та, усе, саме, воно, собі):
Була саме обідня пора (І.Нехода).
Жили собі дід та баба (Нар.тв.);
– у прислівники (займенники все(усе), щось): А зорі все падали і все за обрій, начебто хотіли
потрапити в ту далеку ціль, яку так старанно ховав овид (Я.Дияк) – постійно, тривалий час,
довго.
Стилістична функція займенників полягає в тому, що вони слугують для зв’язності тексту і допомагають уникнути повторів.
Тест