6.3 РЕЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ТИПИ. ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування.

Речення класифікуються за різними ознаками: за метою висловлювання, емоційним забарвленням, структурою.

За метою висловлювання
Розповідні
(речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт, подію)
стверджувальні Заговори, щоб я тебе побачив (Софокл).
заперечні Багато говорити й багато сказати не є те саме (Г.Сковорода).
Питальні
(речення виражають думку-питання. Спонукають співрозмовника до відповіді)
питально-спонукальні
(ті, котрі містять спонукання до дії,
виражене через питання)
Навіщо їй ця зала осяйна,
Де погляди сплітаються, як змії,
Кого знайти хотіла б тут вона?!
Д.Павличко
власне питальні
(ті, котрі потребують відповіді)
Коли ти прийдеш?
риторичні питальні
(ті, котрі не потребують відповіді)
Чого в світі не буває?
Спонукальні
(речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу, дозвіл тощо)
Підіть в широке поле, принесіть крапельку волі.

Запам’ятай!
За емоційним забарвленням розповідні, питальні, спонукальні речення можуть бути окличними й неокличними.

За структурою
прості
(є тільки одна граматична основа
(предикативний центр) – підмет та присудок)
Сонце якраз світило хлопцям у вічі
(М.Коцюбинський).
складні
(основ може бути кілька)
Всяке слово, якщо за ним не буде справ,
уявляється чимось даремним і пустим
(Демосфен).

Запам’ятай!
Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами речення, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями та реченнями.


Тест