1. Найбільшу групу становлять слова зі стилістичного погляду нейтральні. Вони належать до загальновживаної лексики, якою користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини: батько, бігти, далеко, радісно.
2. Близька до загальновживаної лексика специфічно-побутова, зв’язана з явищами побуту різних соціальних груп населення: узвар, каша, весілля, спектакль.
3. Велику стилістичну групу становить професійно-виробнича лексика, до якої належать слова, що вживаються для назв різних знарядь, матеріалів, процесів виробництва: бетонування, сівба, вагранка.
4. Окрему групу складає наукова та науково-технічна лексика. Поширена вона передусім у науковій літературі та в мові осіб, зв’язаних з тією чи іншою галуззю наукової і виробничо-технічної діяльності. У науковій та науково-технічній лексиці є слова, поширені в усіх або багатьох галузях науки й техніки, і слова властиві лише окремим науковим або технічним галузям – термінам.
Терміном називається спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття з якої-небудь галузі знання.
| Походження | Приклади |
|---|---|
| біологічна | плазма, клітина |
| військова | штаб, ескадрилья |
| лінгвістична | фонетика, відмінок |
| літературознавча | хорей, фабула |
| математична | множення, тангенс |
| медична | офтальмологія, ампутація |
| морська | лінкор, шкіпер |
| музична | октава, терція |
| політико-економічна | продуктивні сили, прибуток |
| політична | нація, демократія |
| технічна | блюмінг, шків |
| фізична | атом, калорія |
| філософська | суб’єкт, ідеалізм |
| фінансова | вексель, авізо |
| шахова | шах, ендшпіль |
До загальнонаукової лексики належать слова, які використовуються в різних науках одночасно: дослідження, аналіз, синтез, позитивний.
Лексику поділяють на міжстильову та стилістично забарвлену.
Міжстильова лексика Стилістично нейтральна лексика переважає з кількісного погляду у словниковому складі української мови.
Ядро стилістично нейтральної лексики утворюють слова, що виступають назвами:
1) явищ природи (вода, сніг);
2) рослин і тварин (дуб, верба);
3) осіб за родинною спорідненістю (батько, мати);
4) осіб за професійною або службовою приналежністю (учитель, артист);
5) найрізноманітніших предметів побутового середовища (ніж, стіл);
б) ознак (білий, червоний);
7) дій, процесів і станів (ходити, сидіти);
8) просторових і часових понять (день, ніч);
9) кількісних відношень (один, п’ять);
10) одиниць ваги (грам, кілограм);
11) службово-граматичних елементів (і, а, але) тощо.
Стилістично забарвлена лексика Розрізняють такі дві форми функціонування української мови, як усне і писемне мовлення з властивим їм внутрішнім розшаруванням щодо стильових і стилістичних ознак.
Лексика усного мовлення Основу усної форми мовлення становить розмовно-побутовий функціональний стиль. Йому властиві такі типові ознаки реалізації комунікативного процесу, як невимушеність, спонтанність спілкування без попередньої підготовки, чітко виявлена ситуативна зумовленість, що випливає насамперед з так званих рольових характеристик учасників спілкування, переважно діалогічна форма обміну інформацією. Крім синтаксичної специфіки, розмовно-побутовий стиль має ряд типових власне лексичних ознак, а саме:
1) використання слів з виразними експресивно-оцінними позитивними і негативними значеннями;
2) вживання розмовних варіантів лексичних одиниць, що мають інші літературно-нормативні відповідники. Наприклад: мати – мама – неня → матінка, матінонька, матіночка, матонька, маточка, матуня, матусенька, матусечка, матуся, мамонька, мамочка, мамунечка, мамуня, мамусенька, мамусечка, мамуся, ненечка, ненька.
Експресивно-оцінна лексика розмовно-побутового стилю містить у своєму складі стилістично знижені, так звані просторічні слова, наприклад, назви осіб за різними ознаками: задавака, невмивака, позивака.
Одне з джерел поповнення розмовно-побутової лексики специфічними словами – семантичне стягнення аналітичних назв – словосполучень, наприклад: залікова книжка – заліковка, читальний зал – читалка.
Лексика писемного мовлення Писемним мовленням послуговуються офіційно-діловий, публіцистичний і науковий стилі.
Лексика офіційно-ділового стилю Офіційно-діловий стиль має кілька різновидів: канцелярсько-діловий, державного управління, юридичний, дипломатичний тощо. Уживаються слова тільки в прямому значенні, уніфікована спеціальна термінологія, кліше. Наприклад: акт, наказ, протокол, інструкція, довідка.
Лексика публіцистичного стилю Розрахований на здійснення впливу, чому безпосередньо підпорядковується політична загостреність, підкреслене ідеологічне спрямування відповідних текстів. У ній представлені слова на позначення суспільно-політичних явищ (боротьба, авангард, гуманізм), лексичні одиниці урочисто-піднесеного звучання (безсмертя, героїзм), слова викривальної семантики (запроданець, визискувач).
Лексика наукового стилю Відповідний функціональний стиль виконує насамперед інформативну функцію, основу якої становить диференційована різногалузева термінологія: абсолютний, абстракція, аргументація.
Термінологічна лексика окремих галузей наукового знання об’єднується у відносно замкнені лексичні підсистеми, до яких ставляться такі вимоги, як однозначність, дефінітивність, відсутність експресивно-оцінних нашарувань.
Поділ лексики української мови за приналежністю до окремих функціональних стилів не можна вважати абсолютним, раз і назавжди констатованим.
5. Зі стилістичного погляду в літературній мові виділяється й ділова лексика, що обіймає слова, вживані в канцелярській мові, в різних ділових паперах, у державних і урядових актах та постановах: заява, майно, наказ, страхування.
6. Окрему стилістичну категорію становить у літературній мові емоційно забарвлена лексика. Ця лексика має впливати на людину, тому використовується в художній літературі, публіцистиці, ораторській мові. Деякі слова означають:
а) назви почуттів: жах, гнів, ненависть;
б) вираження позитивної чи негативної оцінки явищ: добрий, милий, жахливо;
в) поетичні слова, властиві художній літературі і народній творчості: рута-м’ята, голубонько,
сизокрилий;
г) слова, вжиті в переносному значенні: він строчив свій твір;
д) слова зі значенням пестливості, здрібнілості, згрубілості, іронії, тобто з суфіксами -к-, -ик, -ок,
-очок, -иц-, -иськ-, -ан, -ак-, -аг-, -ищ-, -еньк-, -есеньк-, -езн-, -ецьк-, -юсіньк-, -ісіньк- та ін.:
дідуган, писана, чолов’яга, гайочок;
е) вульгаризми, які вживаються для якісної характеристики особи, явища, для вираження
негативного ставлення до них тощо: жерти замість їсти, пика замість обличчя;
ж) лайлива лексика, жаргонізми, арго: мерзотник, дурень, маруда.
7. Просторічні слова. За своїм значенням вони неоднакові (фамільярно-розмовні, грубі слова): докторша, ляпати (говорити), цмокнути (поцілувати).
Тест