Звертання – це слова або сполучення слів, що називає особу, предмет чи явище, до яких звертається мовець.
Звертання виражається іменником або субстантивованою частиною мови у формі кличного відмінка і вимовляється з кличною інтонацією.
| непоширені (складаються з одного слова) |
Голубчику, я краще пішки… (Остап Вишня). |
| поширені (складаються з двох і більше повнозначних слів) |
Любий мій! Коханий мій! Ти ж… не падай (Остап Вишня). |
| комою або знаком оклику (за додаткової емоційності) на початку речення |
Ой братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький (Нар. творч.). |
| комами в середині речення | Глянь, рідненький, які очі – од сонця ясніші (О.Гончар). |
| комою і знаком оклику, питання або крапкою в кінці речення |
Де твоя шинель, сержанте? (О.Гончар). |
Запам’ятай!
Звертання можуть бути однорідними (їх називають „два ряди”): Дон Кіхоте, лицарю мій, йду до тебе.
Тест