2.3. ПРАВОПИС М’ЯКОГО ЗНАКА

Знак м’якшення (ь) – це літера української абетки, яка, самостійно не позначаючи звука, слугує для передання м’якості попереднього приголосного.

Пишеться Не пишеться
  • після літер д, т, з, с, ц, л, н („Де ти з’їси ці лини”) у кінці слова та складу: молодь, біль, колись, близько, батько;
  • після літер, що позначають м’які приголосні звуки в середині складу перед о: дзьоб, сьомий, тьохкати, пасльоновий;
  • у прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: вузький, український, ткацький;
  • після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: рученька, голівонька, тихесенький, тонюсінький, повнісінький;
  • у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька), бриньчати (бренькіт);
  • після літери л перед наступним м’яким приголосним: рибальський, учительський, мотальня;
  • у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду м’якої групи
    І відміни: книгарень, крамниць, земель, жаровень;
  • у формах родового відмінка множини іменників середнього роду на -нн(я),
    (е): знань, місць, сердець (серць);
  • у формах дійсного та наказового способу дієслів після літер д, т, з, с, ц, л, н: тратьте, будьмо, здається.
  • після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач, сімсот;
  • після р у кінці слова та складу: лікар, вірте (але Горький);
  • між двома однаковими літерами, що позначають м’які подовжені приголосні: галуззя, приладдя, знання;
  • між двома м’якими приголосними, м’якість першого з них виникає як результат впливу подальшого м’якого приголосного: вінця, майбутнє, ніжність, сміх;
  • у буквосполученнях лц, нц, нч, лч, що походять із лк, нк: спілці (спілка), матінці, матінчин (матінка);
  • після н перед шиплячими та суфіксами -ськ-,
    -ств-: інший, тонший, Уманщина, громадянство;
  • у словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий та в похідних утвореннях, оскільки -зк-, -ск- у цих словах не суфікси;
  • після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): ціпилно, держално, пужално (але держальце, пужальце);
  • після д, т, н перед суфіксами -ченк(о), -чук,
    -чишин: Радчук, Гринчишин, безбатченко;
  • після літери ц в окремих вигуках та словах іншомовного походження: клац, бац, буц, гоц, абзац.

Запам’ятай!
Тьмяний, різьбяр, різьба, бриньчати, бренькіт, нянька, ненька, донька та похідні від них..


Тест