6.7.1. Складносурядні речення, розділові знаки в них

А Віє вітер на долину, колише билину.
Б Усе порожевіло: кременисті шпилі, грюкочучий Дніпро, унизу, далекії темнії гаї на

В Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах.
Г І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.
Д Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси.

А Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад

Б Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито,

В У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловима

Г Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди ще та ще в

Д Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, від

А З ледарем поведешся – горя наберешся.
Б Кинь ячмінь в болото – вбере тебе в золото.
В У густих верболозах поміж плакучих верб вдень і вночі не втихають закохані

Г Чарка горілки – лиха ківш.
Д З добрим поживеш – добро переймеш, із лихим зійдешся – того й наберешся.

А Дерева і кущі стояли по коліна у воді і, вибираючи місце для ловів, де-не-де

Б Копита відбивали чіткий ритм і, збуджений тим ритмом, він навмисно

В Теплий погляд весни зупинився найперше на снігах – і осіли сніги.
Г Безлисті чорні дуби та граби в лісі рельєфно чіткі і, в прогалинах між стовбурами,

Д Шугають у небі реактивні літаки швидкістю блискавок і, ефір переповнений

А На наших озерах – ми бачимо гагару лиш на початку вересня.
Б Собака на сіні – це саме той, хто сам не гам і другому не дам.
В Старшого дідового сина звали Карпом, меншого – Лавріном.
Г Пізня осінь із дощами та вітрами – суцільний смуток на душі.
Д Найсерйозніша людина, яку я бачила в житті, — моя тітонька.

А Озвався постріл над рікою і до коня схиливсь козак.
Б І говорили на зборах про порядок і виносили рішення.
В Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.
Г Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.
Д Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

А Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.
Б Вечірня зоря встає над містом і я не помітно засинаю.
В Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити?
Г У парку проходить фестиваль і лунає голосний сміх.
Д Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.

А Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.
Б Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.
В Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало на агато менше.
Г То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.
Д Або розумне людям казати, або закрити рота і зовсім мовчати.

А тінь сягала, це я недавно бачив, аж на дальні, вкриті молоденькою зеленню приподільські кручі, на яких зранку гасає дітвора з м’ячем: кручі ті найраніше зустрічають весну.
1 кома при вставних реченнях
2 двокрапка при узагальнених словах
3 кома при відокремлених означеннях
4 кома в складносурядному реченні
5 двокрапка у безсполучниковому складному реченні

А 1, 2, 3
Б 2, 3, 4
В 1, 3, 4
Г 1, 3, 5
Д 2, 3, 5

А Гілля яблунь по садках уже голе-голісіньке, та подекуди, на пізніх сортах, іще

Б Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.
В Звідусіль їхали і йшли на ярмарок люди, і дівчата всю дорогу притрушували

Г В полі, за попелястим маревом, проступила розмита далина, й навіть обрій

Д Традиційної охайності української садиби ми ще не втратили, бо ця хатина прямо

А Оглянися прожиті твої дні летять слідом за тобою лишаючи в темряві минулого

Б Згідно з повір’ям якщо хтось поруйнує лелече гніздо, то зазнає страшного лиха

В Перегорніть сторінки і ви переконаєтеся, що слова „мрія” немає навіть у Тараса

Г Дотримуйтеся порад поета Максима Рильського „Не бійтесь заглядати у словник

Д Прозвучав гудок і всі кинулися до вагонів.

А Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель,

Б Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз

В Слово – срібло, а мовчання – золото.
Г Культурна людина та, яка залишається культурною.
Д У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре

А Т.Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх

Б Прислівник звик, незмінюваний в мові, ознаки різні виражать при слові.
В Відомо, що мова кожного народу – явище давнє.
Г Сонце, те невипуще джерело життя, огріває своїм блискучим промінням усю

Д Скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається

А Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого

Б Треба слову ніжності додати, щоб уміло друзів пригортати.
В Схилилась над колискою мати, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови

Г Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя.
Д Слово „мама” росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева.

А Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселить.
Б Чого навчився, того за плечима не носити.
В Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи не важкий мій хрест.
Г Батьківська хата – це те, що завжди згадується, спиниться, що ніколи не

Д Слово – клітина мислі, артерія сили духу, і тільки воно єднає різні людські береги.

А Зумійте бути вольними – і будете вольні.
Б По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.
В Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати

Г Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмерна чудотворна фея.
Д На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

А Уночі була гроза, а ранок видався ясний на диво.
Б Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу.
В Билося серце, і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.
Г Може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна.
Д Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну матір,

На лугах вже скошено траву…
вибрати

А і виполошено перепелині гнізда.
Б так що буде що їсти вівцям.
В і літо буйне в береги ввійшло.
Г і зібрано останні колоски.
Д як на межі, на оболоні.

А Прокотився грім з розгоном, грають блискавок шаблі, пахне морем і озоном від

Б Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини.
В Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.
Г Життя торкає серця струни чулі, і я на крилах пісні лину знов.
Д Темніє схід, а там, на заході, кривавий слід лишило сонце.

А Я не знаю, чи мене вірно любиш, чи з мене сиієшся.
Б Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю.
В Цілі купи міщан сновигали по менших алеях – послалась ніч над Києвом.
Г Цього разу ляк гогрнув не тільки християнські, а й мусульманські держави.
Д Десять років турецькі війська облягали перлину світу, і нарешті – перемога.

А Ще певно я затуркана не зовсім, що чую шуршіт княжих багряниць.
Б Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на гори впала оксамитова

В Весь стіл був укритий рядками проскур і великих, і маленьких, і малесеньких.
Г Палажка вернулась до церковних дверей; паламар зачиняв двері і замикав

Д Скільки мотузку не плети, а кінець їй буде.

А Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.
Б Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.
В Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.
Г Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.
Д Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

вилучено)

А Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася

Б Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов.
В Темніє схід а там на заході кривавий слід лишило сонце.
Г Райдуга на небі барвно грає в землю упираючись тугу і ні на хвилинку не втихає

Д То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий ясною вільгістю оббризкавши

вилучено)

А Недалеко почулося хлюпання весла а згодом з’явився рибальський човен.
Б Шпаки це імітатори веселі то іволга у пісні їх дзвенить то хлопчик друзів кличучи

В Сонце незабаром зайшло зовсім однак небо ще жевріло згасаючим багрянцем.
Г Минула буря і сонце засяяло.
Д Щасливо співати і жити у ріднім краю і зорям щасливо світити на землю мою.

вилучено)

А Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.
Б Материна голова затуляла сонце і його проміння іскрячись у розмаяних чорних

В Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.
Г І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
Д Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

знаки опущено)

А Усе було дивовижним чисте небо море блакиті м’яке сонячне світло, а перша

Б І хоч куди б закинула нас доля у пам’яті жевріє материнська домівка,

В Мати стояла в тому золотому німбі, який одухотворив її обличчя і я, вражений

Г Учитель розкриває перед учнем таємниці буття учить розпізнавати добро та зло,

Д Сьогодні основною сировиною для виробництва паперу є деревна ценлюлоза її

А Здобути волю – то мій рай.
Б Слова – полова, але огонь в одежі слова – безсмертна, чудотворна фея, правдива

В Субота – не робота, і в неділю нема діла.
Г Адже в основі загальнолюдської моралі – любов до матері й пошана до

Д Сорочка й штанці латані-перелатані, а випрасувала їх мама – і наче знову нові.

вилучено)

А Золтан Баконій виправдав сподівання майстра і став чуйним і мудрим педагогом.
Б Був студбат і немає.
В Слушні запитання і хороші рішення.
Г Слід позбутися невдячного почуття навчитися зосереджуватися не на комусь а

Д Скільки тут тіні й свіжості і сонце не сонце, спека не спека.

Пташині голоси, сяяння молодого листя, підбадьорлива свіжість квітневого повітря(1) нібито відкривались перед Полярушем по-новому, водночас не втрачаючи своєї таємниці(2) своєї споконвічної загадки(3) й Іван намагався проникнути в найсокровенніші тайники природи, а(4) йдучи поміж тихих дерев на дніпровській кручі, бачачи наподалік синю ріку, могутній плин її води(5) він немов зазирав не тільки у весняну душу природу, а й у свою весняну душу.
Кому треба поставити на місці всіх цифр, окрім

А 1
Б 2
В 3
Г 4
Д 5

А Батько врочисто виймає з футляра стареньку скрипку, і починається

Б Дітвора підхоплює мелодію і всі, тримаючись за руки, ідуть навколо ялинки,

В Змінюються часи, удосконалюється життєдіяльність людини на землі, сягає

Г І перше, що бачать діти, відкривши оченята – материнські очі, лагідні, сяйливі,

Д Чи є в мові ніжніше, доступніше для немовляти, милозвучніше у своїй величі й

А Він до челяді – і челядь, і челядь пропала.

Б Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин, біля стіжка

В Він був бруднувато-сірим, попелястим і тільки тепер, викупавшись у річці, знову

Г Дмитро наказав гридням опустити важкі підйомні ворота, сковані у вигляді

Д Гойднулась і побігла з-під верболозів хвиля, підкотилась під місяць, колихнула

E Вітер промчав, улігся, і надріччя взялося сивиною.

1 протиставлення
2 зіставлення
3 взаємовиключення
4 перелік подій

до смерті.

кілометрів видно світ на всі чотири сторони, а відчуття простору породжує почуття щастя.

всюди.

трав звучить у відлунні.

з найосвіченіших людей свого часу, мав глибокі знання з філософії і історії, риторики, географії, медицини.

1 в складносурядному

2 в неповному

3 між підметом і

4 при однорідних

простягалися на схід до Дону й на захід до Сяну, змагання з Візантією за першість над Чорним морем, походи Святослава Хороброго і, нарешті, монгольські навали – це свідчення того, що не будь у той час на Дніпрі Києва, не було б на Віслі Кракова, на Влтаві Праги.

другої – по голубому ще й червоненькими візерунками розмережено.

милуйся.

гуляння у вишиванках і козацьких строях – наочне свідчення органічного зв’язку поколінь.

гобої і скрипки.

1 між підметом і

2 у неповному реченні
3 при однорідних

4 у складносурядному

а мати – любити пісні.

художні колективи, проходить видовищне театралізоване дійство – козацькі бої, реконструкція баталій з яничарами.

полум’я в печі, біля якого вже паоралася бабуся, неодмінно воркуючи щось сама собі, миротворне сяйво образів у кутку, облямованих під склом сріблястими мереживами та вощаними квітками – усе пам’ятаю ще з дитинства.

1 між підметом і

2 у неповному реченні
3 у складносурядному

4 при однорідних

А тут в вікні опустиш штору
І п’єш самотній смертний біль…

на планеті то сонячно, то місячно.

ніс, рум’яні губи усе дихало молодою парубочою красою.

в саме небо, голубонька моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!”

1 у складносурядному

2 у неповному реченні
3 між підметом і

4 у безсполучниковому

використовує близько 3000 слів упродовж дня, а розуміє – у десять разів більше.

схилився козак.

вийдемо з пісків, тим менше небезпеки потрапити під тебаз – так званий пропасний вітер, – який може засипати нас пісками, якщо застане в дюнах.

1 у неповному реченні 2 між підметом і

3 у складносурядному

4 при однорідних

радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

Шевченка охоплює більше десяти тисяч слів, а прозових – понад двадцять з половиною тисяч.

тоді чужа!

1. Старий діловий Поділ під старим аристократичним містом, між ними тисячі невидимих багатониткових зв’язок – нерозрубних, життєдайних, антагоністичних, кревних…
2. Піщана оболонь з луками, сіножатями, болотами й озерами, з яких бере воду Почайна.
3. Кучеряві вруна верболозу на піщаних обмілинах приносять з вітерцем свої вітання-пахощі. 4. Дніпре, ріко слов’янська!.. 5. Біжиш на зустріч, несеш води і перед твоєю величчю й красою вмовкають учені розмови, паморочиться в голові затятих мандрівників, смирніють веселуни.

А. Орфографічну помилку допущено в слові

А невидимих
Б життєдайних
В піщана
Г вітання-пахощі
Д на зустріч

Б. Ускладнені однорідними членами речення

А 1, 2, 3
Б 2, 3, 4
В 3, 4, 5
Г 1, 3, 5
Д 1, 2, 5

В. Складносурядним є речення

А 1
Б 2
В 3
Г 4
Д 5

Г. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А 1
Б 2
В 3
Г 4
Д 5