6.4.2. Другорядні члени речення

По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею.

А підмет
Б присудок
В означення
Г додаток
Д обставина

А З кохання плакав я, ридав.
Б Вкраїну з краю в край проходили боями.
В Ключі від щастя у ваших же руках.
Г І синявою молодою сповняється ущерть душа.
Д Аж ось ринуло від сходу ясне проміння.

А Небо було чисте.
Б Буду я навчатись мови золотої.
В Я не можу не виконати це завдання.
Г Тут було тихо й безлюдно.
Д Сніг зробився білим.

А Віщують сині береги красу і щастя небувале.
Б Не випив кави, не з’їв тістечко.
В Сонце доходило до спокою, червоним світлом обдаючи землю.
Г Я не боюся жахів війни, я боюся зради.
Д Я п’ю тебе, мій золотавий трунок із щастя троянд.

А Чи доводилося вам бути на морі?
Б Черниш наказав розвантажити коней.
В Порива мене палке бажання послухати гірської гущі гомін.
Г Він співак і не хотів жертвувати своїм голосом.
Д Далеко-далеко від скелі почали пінитися хвилі.

А І все то те, вся країна, повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою.
Б Над річкою село з білими хатками та вишневими садками.
В Пишні левади пропахли медовим ароматом.
Г Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.
Д І раптом вітер стрибнув угору, підняв дикий і шалений рев.

А Людина – найскладніша і найтонша система.
Б У всякого своя доля і свій шлях широкий.
В Людина праці перемагає все.
Г Будь не тільки сином батька, а й сином народу.
Д Думка про землю будила Маланку по ночах.

А І квіткою, й калиною цвісти над ним буду.
Б Не треба правду говорить цвітасто.
В Лискуче срібло роси починає тремтіти синім туманцем.
Г Кава по-турецьки заполонила зали готелю.
Д Вік звікувати – не в гостях побувати.

Опівночі айстри в саду розцвіли.

А підмет
Б присудок
В обставина
Г додаток
Д означення

Яка ж ти прекрасна, земле, в промінні сонця.

А підмет
Б присудок
В обставина
Г додаток
Д означення

А З голоду та холоду і півень не співає.
Б Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.
В Вдень піднялася піщуга й засипала грядки.
Г Написати добру пісню – щастя для поета і музиканта.
Д Вдалині, край села, висить синя мла.

А Од переляку на його обличчі виступив холодний піт.
Б Я тут колись бродив між лепехою і спочивать сідав на купині.
В Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало.
Г 3а стінами міста протікала річка Почайна, а за смугою піску лежав стомлений

Д Ні, то на хаті спросоння клацнув дзьобом лелека.

А Мета життя – зоря на людськім виднокрузі!
Б Бачити своє творіння – це така невимовна радість.
В Книга – морська глибина.
Г Любить свій край – це для народу жити.
Д В лощині раз за разом зривалось „ура”, гучне, далеко тануче.

А Але якось вночі підійди і торкни мої віти – я тобі засвічусь, як нікому іще не

Б Ми смертні. Та знайте: народ не вмира.
В Бути мудрішим за себе – от завдання.
Г Скільки днів пролетіло над нами.
Д Лише декілька машин залишилося на шосе.

А Історія – це святая святих народу.
Б Життя без книг – це хата без вікна.
В Я так люблю сіяти.
Г Місто Львів знатне своїми вуличками та вузькими трамвайчиками.
Д Промені сонця пробивалися крізь серпанок вікон.

А Море било й гризло його, як прибережну скелю.
Б Одні тільки бажання творити добрі діла й зосталися при мені на все життя.
В Думи народу України, висловлені нашими геніями, ні в огні не згоряють, ані у

Г На площу вискочив осідланий кінь без вершника.
Д У млині стояв теплий, приємно солодкуватий запах свіжої кукурудзяної муки.

А Очі його були широко відкриті, в їхній глибині теж летіли білі тіні, а уста –

Б Сніг зробився жовтим.
В Земля почала зеленіти тендітною травою.
Г Погідне блакитне небо дихало на землю теплом.
Д Почав жевріти схід сонця.

А Вона вміла дуже добре куховарити.
Б Хворий зблід від нестерпного болю.
В Цвіли під вікнами мальви.
Г Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
Д Не спитавши броду не лізь у воду.

А Було, незважаючи на таку рань, душно.
Б Облиті полум’ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих

В Широкою долиною, між двома рядками розложистих гір, тихо тече по

Г Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в

Д Шафа для одягу ховалась у кутку.

А Тепер іду я без дороги, без шляху битого.
Б Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс жмут мотуззя.
В А длівчина-сиротина у наймах марніє.
Г Тоді загорілися іскри в чорних очах красеня-юнака.
Д Одразу за парканом нашого двору починається велике узлісся.

А Попід горою, яром, долом, мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять.
Б Од переляку на його лобі виступив холодний піт.
В Кулі прошивали повітря щоразу густіше.
Г Бурлаки завернули в яр на відпочинок.
Д Між осик білих по траві стежки навхрест переплутались.

А Залишив Грицько думку вернутися повесні додому.
Б Капуста – то гарна, та качан гнилий.
В Вченому світ, а невченому тьма.
Г Хоч буйна трава, та не для мого вола.
Д Жито гарне, та день малий.

А Не хвали кашу, коли просо не посіяне.
Б Сльози гарячими солоними струмками побігли по щоках дівчини.
В Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Г Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
Д Творчість завжди мрійна і тривожна.

А Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою.
Б В Чіпчинім серці вже ворухнулось бажання верховодити.
В Маленький, ніби іграшка, дитячий черевичок жовтої шкіри лежав у Юрка на

Г Парубок літ двадцяти бігав за ним.
Д Василь дістав завдання дійти до села і дізнатися про всі події.

Члени реченя
1 підмет
2 присудок
3 означення
4 додаток

його.

мудрим.

покиддя війни на грузьких слідах череди.

Члени реченя
1 підмет
2 присудок
3 означення
4 обставина

заквітчані обійстя сусідів.

річок.

тривога для матерів.

станеться, у мене жодних претензій нема до Долі, моєї обраниці.