1. Яке речення відповідає схемі  |
А Сонце пригрівало сильніше, земля дихала вільготніше, із голубого неба долітав
повний жалю журавлиний трубний клич, який то гучнів, то завмирав, танучи у голубій безвісті.
Б Відчувай у думці кожен порух, тонко розумій усе навкруг: той, хто лає, не завжди
твій ворог, той, хто хвалить, не завжди твій друг.
В Лиш сонях спав, хоча й не мусив, і ось за те, аби він знав, важкий ячмінь
медовим вусом бджолу за лапку лоскотав.
Г З темного обрію вихопилась далека степова пісня, що з великою журбою повилася
в тиші, ніби зголодніла й пожадлива душа розпачливо шукала собі нового спізнання, щоб перемогти велику тугу світову, щоб виправдати всі провини в житті.
Д Там, знизу від лісу й річки, тягло ще густішим повітрям, але сюди воно виходило
вже розпалене й лягало на плечі, як важка густо-фіалкова кирея із золотою каймою і торочками.
|
|
| |
| 2. Безсполучникове багатокомпонентне речення подано в пункті |
А Ніч стояла над землею ясна, прозора, в небі плив місяць у райдужній світляній
оболоні, на підлозі лежали темні тіні віконних рам, і квітка в горщику здавалася зовсім чорною на тлі заледенілих шибок.
Б Літові далеко до дощу, перевито золото туманом, ще далеко – здрастуй – не
пущу! – і вікно вигядується тьмяно.
В Цвіт бузковий лащиться до вікон, на подвір’ї пахне рута-м’ята, мабуть, буде
кликати довіку мандрівниче серце рідна хата.
Г Вгорі чисте, по-весняному лунке, небо; крикне ворон, і бринить його крик
довго-довго, і не в силах загасити його степова безвість.
Д Розбуджена свіжим весняним повітрям, гіркуватим присмаком свіжо-зеленої землі,
невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ; і вона робиться добрішою…
|
|
| |
| 3. Позначте складносурядне багатокомпонентне речення |
А То хмарка набіжить, і бризне дощ краплистий, ясною вільгістю оббризкавши
цвітінь, то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається, і знову дощ і тінь.
Б То дощ, то сніг, то знову дощ, і листя лопотіло, побуровіла нехворощ, вода на
зиму сіла.
В З полів зійшла серпнева спека, ясна туманиться блакить, і день стоїть, немов
лелека, що завтра в ірій відлетить.
Г Сонце заходило червоно на вітер, на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався
хутір Вишневий, кострище заходу поступово гасло; із степу вже підкочувала густа і чорна, як вода у весняну ніч, темрява.
Д Трави в’януть під млосною спекою; крутить вихор серпневий пил; осокори за
даллю далекою підпирають в степу небосхил.
|
|
| |
| 4. Укажіть складнопідрядне багатокомпонентне речення |
А Тумак налинув, як степова орда, як кочівницька мла, як басурманська
невідворотність долі, і полонив увесь видимий світ від обрію до обрію; сива пелена заслала поле, й ця пелена схожа на м’якенький, розсіяний у повітрі попіл, що тремтить, коливається, перебуваючи в постійному незбагненному русі.
Б Заздалегідь все треба врахувати перед сівбою завше до дрібниць, як хочеш гарний
урожай зібрати, як хочеш, щоб шумів прибій пшениць, як хочеш, щоб багатшали прибутки і щедра осінь входила до хат…
В Світло хутко згасало, надходили тіні; ще червінь лежала на обрії, а вже виплив на
небо місяць, холодний, срібний, як крига.
Г Нехай серця не знають супокою, хай обганяють мрії часу біг, і наша юність буде хай
такою, щоб їй ніхто не заздрити не міг.
Д І весен плин, і перший крик маляти, і гомін розтривожених борів, і медоцвітів
ніжні аромати, і синяву травневих вечорів, – все, чим живеш ти на землі, Людино, і в юні, і в посивілі роки, де пісня й труд злилися воєдино, як молодість з любов’ю, на віки.
|
|
| |
| 5. Виокремте складне багатокомпонентне речення мішаного типу |
А Люблю вночі на небеса дивитись, коли зірки, немов бджолиний рій,
поблискують крильми, і повен мрій виходить місяць, як прадавній витязь.
Б Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались
тіні, щоб сміялось завжди сонце.
В Мене учив один мудрець: любов – не золото перстенів, а єдність двох живих
сердець у злагоді життя щоденній.
Г Верхню частину пристані будують теслярі та муляри, а нижню частину будують
водолази.
Д Частина учнів працює в художньому гуртку, частина працює в драматичному, а
частина працює в хоровому гуртку.
|
|
| |
|
6. Позначте речення, яке не відповідає такій характеристиці: складна синтаксична конструкція
з сурядністю і підрядністю:
|
А Сад у нас уже одцвів, дерева вкрились густим темно-зеленим листом, і тільки в
повітрі плавали густі пахощі жасмину і матіоли.
Б Коли замовкнуть втомлені громи, а всі дощі відплинуть і відплачуть, я поцілую
сніг, бо все це значить, що знову дочекались ми зими.
В Лебедями білими пливуть хати – пливуть через твої спомини, через весни й
осені, і ти й досі не перестаєш думати, що вони таки могли злетіти, могли!
Г Хто створив з нічого людям час, той поділив його на дві частини, назвавши ніччю
й днем ті половини, та ніч він ближчою зробив до нас.
Д Поза центральною вулицею, де світять чотири гасові ліхтарі, і лягає непроглядна
тьма, яку не можуть здолати волі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків.
|
|
| |
|
7. Виокремте речення, яке можна схарактеризувати як складне багатокомпонентне з
сурядністю і безсполучниковістю
|
А На леваді вже темніли і зростались дерева під ногами, перехитувались роса й
туман, а над усім світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка.
Б І сад, і гай, і пісня солов’я, і навіть ця брунатна грудка глею – дорогоцінна
спадщина моя, що здавна зветься рідною землею.
В Срібний місяць слабо білив дерева, темне полотно ночі було пронизане міріадами
діамантів зірок; де-не-де стара сова загукає чи кажан вдарить крильми – і знову тиша дзвенить.
Г Коли кінчається довгий світловий день і гостра спека змінюється м’яким атласним
теплом синього південного вечора, то на токах запалюють ліхтарі.
Д Барометр уперто показував „дощ”, хоч в той день не капало навіть і сонце
блищало часом крізь хмари.
|
|
| |
| 8. В якому реченні правильно поставлено розділові знаки |
А Як глибшають нині і далі, і очі, як солодко зерном засіялись дні, як грім-і дощі щось
туркочуть пророче – це квітень, це квітень в тобі і в мені.
Б Ніч має вроду темну й величаву, в ній подив таїни немов закляк, а день живий і
жвавий, мов хлоп’як, веде при сонці осяйну забаву.
В Заходить сонце в золотих лісах, на стовбурах палахкотить, живиця, краєчок
хмари наче блискавиця горить у надвечірніх небесах.
Г Він повернув у напівзабуту вуличку, де під копитом сполоханим дзвоном
розбивались і зітхали калюжки, і, взявшись за руки, стояли в спідничках верби-підлітки.
Д Вже так натомився за краєм своїм тужити, що вірші здавалось ридають уже під
пером.
|
|
| |
| 9. В якому реченні допущено пунктуаційні помилки |
А Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним, жовто-
зеленим кольором; висока трава починає гнутись, хилитись, поверх неї тільки гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекуче, іскристе проміння.
Б Білясте море сріблиться на сонці непомітно зливаючись із молочнобілим небом;
риса обрію губиться і не можна відрізнити, де в потоках білого сяйва кінчається море й починається небо.
В Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно виступив з млистого
туманного небосхилу, і вже вони, обидва світила, освітлюють цей тихий, більше степовий, ніж луговий, простір, що з правіку, мабуть, носив назву Чари-Комиші.
Г В Шевченковім залізнім слові, під грізним Гоголя пером, нам хвилі гомонять
дніпрові, гаї й лани понад Дніпром.
Д І кожна бляшанка, панцир, опуття і на прикрасах вирізьблені драми – це панорами
скіфського життя, увічнені по золоту майстрами.
|
|
| |
| 10. Правильно розставлені знаки в складному реченні |
А Найогидніші очі порожні – найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші дурні
вельможні, найпідліша брехлива сльоза.
Б Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа: той не ввійде в майбутнє, не прийме
сучасне.
В Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом сміливим, і по саду лилась вона квіток
зеленим пилом.
Г Був прозорий сонячний ранок – і мовчазні навколишні простори, дбайливо
устелені сріблястим сніговим килимом, так ясніли навпроти сонця, що аж сліпило очі.
Д У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта я згадую слова
твої неждані.
|
|
| |
|
11. Укажіть тип речення
Заспівали, застукали тяжкі краплини, спадаючи з листя і квіту на землю.
|
|
А просте, ускладнене
Б складносурядне
В складнопідрядне
Г безсполучникове
Д складне речення з різними видами зв’язку
|
|
|
12. Укажіть тип речення
Небо здається таким прозорим, чистим, ніби й не пройшла щойно буря, злива.
|
|
А просте, ускладнене
Б складносурядне
В складнопідрядне
Г безсполучникове
Д складне речення з різними видами зв’язку
|
|
|
13. Укажіть тип речення
В душі зберігаю навіки години, коли я уперше побачив той край, де вшир розмахнувшись, в степах України, назустріч до моря полинув Дунай.
|
|
А просте, ускладнене
Б складносурядне
В складнопідрядне
Г безсполучникове
Д складне речення з різними видами зв’язку
|
|
| 14. Складним з різними типами зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим) є речення |
А Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза.
Б Моя осіння туга, лагідна і ніжна, крізь срібло згаслих вечорів пливе, як лебідь
білосніжний, у смутку тихому покинутих ставків.
В Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.
Г Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває.
Д Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.
|
|
| |
| 15. Правильно розставлені розділові знаки в реченні (деякі розділові знаки опущено) |
А А встане сонце із огнистих плес, заллє промінням землю світанкову й зірки
додолу спустяться з небес і на людей обернуться ізнову.
Б Думав: є велике право одпочить під лавром світу всім, хто в тій війні жорстокій
ніс страждання на плечах.
В Будьте вдячні народу, бережіть теє слово, що гранилось віками у битвах, в трудах,
воно визріло вже і співа колосково синя птиця народу на буйних вітрах.
Г Грає листя на веснянім сонці, а в душі печаль як небеса; він росте й співає
яворонці, і згорає від сльози роса.
Д Коли вона проснулась на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні
смолисті вікна дріботів дощ.
|
|
| |
|
16. Засоби міжфразового зв’язку речень є
Мініатюрний замок витримав сильний 6-7 бальний землетрус 1927 року. Він майже не постраждав, якщо не вважати падіння в море зірваних гострих шпилів і шматка скелі з-під нижнього балконця.
|
|
А лексичний повтор
Б синонім
В сполучник
Г займенник
Д прислівник
|
|
|
17. Засоби міжфразового зв’язку речень є
На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей.
|
|
А лексичний повтор і займенник
Б прислівник і займенник
В сполучник і вставне слово
Г прислівник і синонім
Д лексичний повтор і прислівник
|
|
| 18. Усі речення складні з різними типами зв’язку, окрім |
А Скрізь, по обидва боки Раставиці, на покаті, стеляться чудові городи, жовтіють
тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку, там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом.
Б Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах, їм було байдуже, що
бурхав холодний вітер.
В Капітан полегшено зітхнув: люди живі, судно тримається на воді, хоч і
жалюгідний має вигляд після такої тріпанини.
Г І летять гуси, і летять журавлі, і літа мої листом осипаються.
Д Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був
короткий, – він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.
|
|
| |
| 19. Усі речення складні з різними типами зв’язку, окрім |
А Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави
голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель (чути), і не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербілоа рука до шаблюки, до бою кликало серце.
Б Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші дурні
вельможні, найпідліша брехлива сльоза.
В Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто
понаддніпрянських ліхтарів.
Г Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток
зеленим пилом.
Д Був прозорий сонячний ранок, і мовчазні навколишні простори, дбайливо
устелені сріблястим сніговим килимом, так ясніли проти сонця, що аж сліпило очі.
|
|